Михайло Башаєв – один із тих воїнів, який не вихвалявся бойовими подвигами. Перший раз на фронті він був у корпусі «Арго» в Грузії, у складі підрозділу УНСО. Рідним тоді не зізнався, куди їде. Не хотів, щоб мама хвилювалась. Сказав – буде в Києві на роботі.

– Він сказав, що їде в Київ на роботу. І поїхав. Отака в нього була робота. Мама померла, то так і не знала про це, – каже сестра Михайла Башаєва Наталка Жеваго.

Під час Революції Гідності Михайло Башаєв був на Майдані серед протестувальників. Не міг спостерігати спокійно за тим, як б’ють студентів. А після початку перших розстрілів вирішив – їде на Схід захищати Україну. Сестра каже – відмовляла його від поїздки, адже у нього були проблеми із зором, проте переконати не змогла.

– Як ти, кажу, будеш стріляти, а він каже, ти що та там такі хлопці приходять різні. Каже, все я бачу, все добре. Ви знаєте, коли був похорон було багато його побратимів і всі розказували, яким був Міша, бо він сам нічого не розказував, – додає Наталка Жеваго.

На війні Михайло був 4 роки та 9 місяців. Повернувшись до Тернополя, не міг збагнути, чому тут люди святкують і відпочивають, у той час, як на Донбасі стріляють і щодня борються за життя.

– Друзі, які не були на війні, він приходив нервовий від них. Каже, вони мені говорять, для чого тобі це треба, сиди собі тут, а він не міг зрозуміти. Каже, ми там воюємо, а тут просто життя, люди святкують і відпочивають, – каже Наталка Жеваго.

Сестра згадує – Михайло, як і багато інших учасників війни, тут, на мирній території, стикнувся з нерозумінням. Випадків було багато. Один із таких трапився у міській маршрутці.

– Я оплатила проїзд, він каже «Посвідчення», а шофер до нього: «А де ти воював?» І все. Я бачу – він вже побілів, скули рухаються, ну нащо людині таке говорити? Так не можна, – згадує сестра Михайла Башаєва.

13 жовтня Михайлу Башаєву мало б виповнитись 43 роки. Чоловік мав намір знову повернутись на Донбас звільнити Україну від сепаратистів і планував одружитись. Але не судилось. 2 січня у гуртожитку на вул. Макаренка він серйозно травмувався під час вибуху гранати. Тиждень лікарі боролись за його життя, але врятувати не змогли. Боєць помер 8 січня.