Викиди двоокису вуглецю в атмосферне повітря перевищено 500 тонн: відображення у звітності

Відповідно до п. 240.1 ст. 240 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) платниками екологічного податку (далі – Податок) є суб’єкти господарювання, якими, зокрема, здійснюються викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення, у тому числі за викиди двоокису вуглецю (далі – Податок за викиди двоокису).

Не є платниками Податку за викиди двоокису вуглецю суб’єкти, зазначені у п. 240.1 ст. 240 ПКУ, якими здійснюються такі викиди в обсязі не більше 500 тонн за рік.

Разом з тим база оподаткування Податком за викиди двоокису за результатами податкового (звітного) року зменшується на обсяг таких викидів у розмірі 500 тонн за рік.

Платники Податку за викиди двоокису у разі перевищення граничного річного обсягу викидів двоокису вуглецю у розмірі 500 тонн за рік зобов’язані зареєструватися платниками податку у податковому (звітному) періоді, в якому відбулося таке перевищення, скласти та подати податкову звітність, нарахувати та сплатити податок за податковий (звітний) період, у якому відбулося таке перевищення, у порядку, передбаченому Податкового кодексу України.

З метою встановлення суб’єктом господарювання факту перевищення, визначеного п. 240.7 ст. 240 ПКУ граничного обсягу викидів двоокису вуглецю, такому суб’єкту необхідно вжити заходів із виконання інвентаризації обсягу таких викидів у порядку встановленому законодавством.

Загальні принципи інвентаризації врегульовані Інструкцією про зміст та порядок складання звіту проведення інвентаризації викидів забруднюючих речовин на підприємстві, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 10.02.1995 №7. Зокрема, Інструкцією встановлено, що інвентаризація викидів забруднюючих речовин, які не визначені за безпосередніми інструментальними вимірам, наприклад, двоокису вуглецю, виконується за матеріалами технологічного регламенту або розрахунковим методом.

Порядок виконання інвентаризації викидів забруднюючих речовин енергетичними установками, у тому числі двоокису вуглецю, у разі використання різних видів палив розрахунковим методом, визначений Галузевим Керівним Документом «ГКД 34.02.305-2002 Викиди забруднюючих речовин у атмосферне повітря від енергетичних установок. Методика визначення», затвердженим наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України та Міністерства екології та природних ресурсів України від 14.06.2002 №359.

Таким чином, суб’єкти подають до контролюючого органу за місцезнаходженням стаціонарного джерела забруднення складену відповідно до п. 250.9 ст. 250 ПКУ заяву про звітний (податковий) період, у якому планується виникнення об’єкта оподаткування Податком за викиди Двоокису із додаванням розрахунку оцінки обсягів таких викидів та реєструються платниками Податку за викиди Двоокису у звітному (податковому) періоді у якому досягнуто перевищення граничного річного обсягу викидів Двоокису у розмірі 500 тонн.

Форма Податкової декларації екологічного податку затверджена наказом Міністерства фінансів України від 17.08.2015 №715. Невід’ємною частиною Декларації є додатки (розрахунки), зокрема, розрахунок за викиди забруднюючих речовин за викиди у атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення здійснюється у додатку 1 до Декларації (далі – Додаток). При цьому для декларування податкових зобов’язань з Податку за викиди двоокису складається окремий Додаток.

Після перевищення граничного річного обсягу викидів двоокису вуглецю у розмірі 500 тонн платники при декларуванні податкових зобов’язань з Податку за викиди двоокису за період, у якому відбулося таке перевищення у групі рядків 4-4.n (де n – порядковий номер рядка) Додатка, зазначають:

– у колонці 2 рядків 4.n «код забруднюючої речовини» – визначений відповідно до додатку 7 Декларації код двоокису вуглецю, що викидається в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення – 243.4.001;

– у колонці 3 рядків 4.n «фактичний обсяг викидів» – обсяг викидів двоокису вуглецю, що є базою оподаткування Податком за звітний (податковий) період, обчислений як різниця між фактичним обсягом викидів двоокису вуглецю за звітний (податковий) період та граничною нормою викидів у розмірі 500 тонн;

– у колонці 4 рядків 4.n «ставка податку» – ставку Податку за викиди двоокису встановлена п. 243.4. ст. 243 ПКУ;

– у колонці 5 рядків 4.n «величина» – суму податкового зобов’язання з Податку за Викиди двоокису обчислена як добуток між фактичним обсягом викидів двоокису (к. 3 р. 4.n) та ставкою Податку за Викиди двоокису (к. 4 р. 4. n);

– у колонці 5 рядка 4 «величина» – величину податкового зобов’язання з Податку за викиди двоокису за звітний (податковий) період, визначена як сума рядків 4.n колонки 5.

податкова



Залишити коментар