Взяли кредит – не забувайте про нього! Навіть символічна позика у вигляді кредитної картки може за роки вирости до астрономічних сум. Жителька приміського до Тернополя села тепер й десятому закаже: не беріть кредиту. Банк нічого не забуває і не прощає, навіть якщо мине десятиліття.

Так-так, саме десятилітньої давності кредити – з 2008 року, коли ще нуртувала ера масового кредитування, і чи не кожен користувався кредитною карткою чи споживчим кредитом, тепер відгукується просто таки божевільно великими вимогами кредитора.

Що таке зараз 250 гривень? Стільки вартує вгодована гуска на ринку. Скільки це було у 2008 році? Мабуть, зо три гуски. Однаково не казна-яка сума. 250 гривень – не ті гроші, які від чогось порятують. Чому жінка взяла такий кредит? Кредитні картки видавали усім. Незчулася, як витратила, і… забула.

Між тим, банк усе чітко рахував: штрафи, відсотки, пеню… І врешті-решт подав боржницю до суду. За десять літ утворилася така заборгованість: 8883,63 грн. склало тіло кредиту; 5215,72 грн. нараховано відсотків за користування кредитом; 11695,71 грн. нараховано пені. У сумі вийшло 27334,81 грн. Вражаюче, чи не так? А ще жінці доведеться сплатити 1762 гривні судового збору, бо Тернопільський міськрайонний суд у повному обсязі задовольнив позовні вимоги банку. Відтак разом – майже 30 тисяч гривень.

Гірка розплата, і від неї не втечеш. Якщо боржниця добровільно не виконає рішення суду, державні чи приватні виконавці «викрутять руки» і примусово заберуть, навіть якщо немає коштів – накладуть стягнення на майно і «пустять» з аукціону.

Аналогічних справ в області дуже багато. Йдеться про борги і за п’ять-сім років, коли люди брали кредити на десятки тисяч гривень. Суми до повернення гігантські. Буває, сім’я взяла кредит, уже давним-давно подружжя розлучилося, а тут, неначе із минулого життя, вигулькує несплачений кредит…

Мораль проста: якщо уже припекло, позичайте гроші, але дуже пильнуйте і вчасно усе сплачуйте. Кредитор усе пам’ятає і не прощає – подасть до суду і виграє. Позовні заяви пишуться під копірку, аналогічно – судові рішення. Щось мудрувати про недобросовісність кредитора і несправедливість умов договору – марна справа. Є стала судова практика, яка зводиться до простого: борги треба повертати.

2d45ec4ec26196a7c53f671e38fd5787

Ольга КУШНЕРИК

Від admin

Ви пропустили

Лановецька громада попрощалася із воїном Максимом Савчуком Сьогодні, 5 червня, Лановецька громада провела в останню дорогу свого захисника — старшого оператора протитанкових ракетних комплексів Максима Савчука. Добрий, щирий, життєрадісний, завжди усміхнений і відкритий до людей — таким Максима пам’ятають рідні, друзі та всі, хто його знав. Народився і виріс у селі Білозірка. Після закінчення школи здобув фах інженера-механіка у Бережанському агротехнічному інституті. Працював в агрофірмі «Білозірська», на підприємствах «Лан-Оіл Трейд» та «Агромакс», сумлінно виконуючи свою роботу та будуючи плани на майбутнє. Та війна усе змінила: без вагань став на захист Батьківщини. Служив відповідально й віддано, залишаючись вірним військовій присязі та своєму обов’язку. Із квітня 2026 року Максим Савчук вважався зниклим безвісти. Рідні до останнього сподівалися на диво, чекали звістки та вірили, що він повернеться додому. Невдовзі до цього ще обіцяв мамі: «Я скоро повернуся, приїду додому». На жаль, повернувся Герой на рідну землю уже на щиті. Адже стало відомо, що 25 квітня 2026 року воїн загинув унаслідок удару ворожого FPV-дрона по автомобілю поблизу населеного пункту Івот, що на Сумщині. Йому було лише 35 років. Максим не встиг створити власну сім’ю, не здійснив багатьох мрій і задумів. Своє життя він присвятив захисту України, залишившись вірним їй до останнього подиху. У скорботі залишилися мама, тато, брат, рідні, друзі, побратими та вся громада. Прощання із захисником відбулося з усіма військовими почестями. Під звуки Державного Гімну України та залпу мамі воїна вручили Державний Прапор — символ незалежності країни, за яку він віддав своє життя. Схиляємо голови у глибокій скорботі та висловлюємо щирі співчуття родині Героя. Світла пам’ять і вічна шана воїну Максиму Савчуку!