Випадкове диво, яке трапилося із тернополянкою

Добро повертається. Завжди. Я переконалася в цьому сьогодні знову. Торік, гортаючи стрічку, натрапила на благальний пост: “Люди допоможіть. Мирославчик народився 7-місячним, у нього пневмонія. Мама не може зібрати гроші на порятунок свого єдиного сина.” Далі був номер рахунку…пишуть на сайті pro.te.ua.

Моє серце закалатало. Я хотіла допомогти. Але саме треба було купувати своїй дитині нове взуття, ну, і ще були витрати… Я ж не багата, живу на одну зарплату. Так я себе заспокоювала. Але ночами не могла спати. У житті нічого не буває випадково. Минув тиждень. І я зважилася. Але на сайті номер рахунку не змогла знайти. Набрала номер телефону волонтера.

– Алло? – почула у слухавці.

– Еее… Доброго дня! Я б хотіла допомогти Мирославчику. Не можу відшукати рахунок.

– Кому?

– Мирославчик, семимісячний малюк…

У слухавці важко зітхнули.

– Так, ми забрали рахунок. Хлопчик не вижив. Не було достатньо лікування. Він був дуже кволим…

Сказати, що я себе картала – мало… Чи плакала? Так. Чи оправдовувалася? Так. Чи могла щось змінити? Ні.

Нині Тернопіль сколихнула новина про трагедію по вулиці Пушкіна: жінка підірвала квартиру, внаслідок чого, чоловік і маленький син потрапили в реанімацію у важкому стані. І… номер рахунку. Серце знайомо закалатало. Припалий часом осад піднявся і я згадала семимісячного Мирославчика. У голові почало пульсувати “поки не пізно”.

Я знала, що треба робити. Взяла гроші, які збирала на відпочинок за кордоном. Небагато, але все ж на якісь медпрепарати вистачить. У нас ще буде можливість. А от Максимчику допомога потрібна сьогодні. Мені стало легше, коли на моніторі терміналу висвітлилося: ” Ваші кошти буде зараховано упродовж 10 хвилин”. З того часу стежила за будь-якими публікаціями про хлопчика, тішилася, коли він заговорив, молилася, як за рідну дитину.

Сьогодні у двері подзвонили. Принесли пакунок з одягом для мого сина. Вилонтери з Неаполя знайшли мою сторінку у соцмережі і вирішили допомогти. Саме одяг я мала купувати дитині, коли треба було перерахувати кошти семимісячному Мирославчикові. Чи вірите ви у випадковості? Я – ні.

Не вагайтеся, коли є можливість допомогти. Не чекайте, що це зробить хтось інший. Добро повертається. Завжди.

 

e0b107f8d24cb8259de677b2118f3971


Коментарі закриті.