Я — заробітчанка. тут, у чужій країні, маю вечорами багато часу, тож або вишиваю, або читаю улюблену газету, і натрапила в ній на розповідь отця миколи суса «небажаним, ненародженим, абортованим».
Передусім прошу вклонитися тим людям, котрі поставили пам’ятник нашим діточкам. Дозволю собі так написати, бо всі ми, жінки, у той чи інший спосіб нищимо своїх іще не народжених дітей. Як не абортами, то контрацептивами. Але я не маю права осуджувати інших, тому напишу про себе. Себе я засуджую і хочу вберегти цим листом життя ще не народженим дітям, – пише Вільне життя.
Кілька років тому ми з чоловіком почали їздити на заробітки, щоби купити собі хату й забезпечити майбутнє. На половину мрії ми заробили, залишилося заробити на другу половину, коли з’ясувалося, що я при надії. Чоловік втішився, а я — не дуже, бо вагітність не входила в мої плани. Але повірте мені, дорогі матусі, що котра з нас не тримала своєї крихітки в обіймах, та не вміє цінувати її життя. Тому я почала виношувати в думках план, як позбутися дитини, хоча чоловік забороняв мені навіть думати про таке.
Та я, жалюгідна, все ж убила дитинку. Напилася певної рідини, а тоді лікарі зробили те, що мусили. Перед тим сказала чоловікові, що йду до лікаря, бо в нас народиться нездорова дитина. Він змушений був прийняти все, як є.
Лікар відразу запитав мене, що саме я пила. Сказав, що мала б синочка… Після цього я певний час хворіла, але найбільше мені боліла душа. І чоловік страждав. Довго дивився на мене, як на порожнє місце, бо я й справді стала порожньою.
На щастя, наш Небесний Отець дуже ласкавий. Не знаю, чим я заслужила Його прощення, але нині в нас із чоловіком гарна багатодітна сім’я. Ми виховуємо троє дітей, купили нову хату. Тільки нам завжди нагадують про ненародженого синочка дві іграшки. Коли це все сталося, вони стояли в нашій кімнаті, а з часом ми привезли їх своїм дітям. Часто чоловік запитує в мене: «А пам’ятаєш?..» І я опускаю очі. Знаю, що вчинила дуже зле, і це мучить мене завжди.
Пам’ятайте, дорогі дівчата й жінки, в житті немає нічого важливішого від наших дітей. Гроші — набута річ, а діти — сенс життя, наше майбутнє, майбутнє наших родин і всієї країни. Дітей ніколи не буває забагато. Де є три ложки, там знайдеться і четверта, і п’ята. Чим більше дітей, тим щасливіша родина.
Інколи батьки не хочуть прийняти вагітність своїх дочок, невісток. Вважаю, що вони не родичі своїм дітям, якщо так чинять. Я працювала в одній німецькій сім’ї, син якої кілька років жив із дівчиною з багатої родини, ще й одиначкою. Всі ці роки вона запобігала вагітності за допомогою контрацептивів, а коли молоді люди одружилися, Бог не поблагословив їх діточками. І що ви думаєте? Чоловік залишив свою заможну дружину й побрався з простою медсестрою, котра народила йому двоє діток. Живуть вони донині щасливо, а його перша дружина впала в депресію, пила алкоголь і вживала наркотики. Бувало, намагалася вчинити самогубство.
Знаю сім’ю, в якій підростало багато дітей. І коли мама завагітніла знову, то зважилася на аборт, під час якого померла. Її діти, поки виросли, дуже страждали без матері.
А в одній циганській родині завагітніла молода дівчина. Її матір наполягла на аборті, бо вважала дочку надто юною для того, аби народжувати. Сьогодні вони оббивають пороги лікарень і знахарок, але дочка не вагітніє.
Отже, історії з абортами добром не закінчуються. Тож благословляймо і вихваляймо всіх матерів, бо вони благословенні Богом. Бо в нашого Тата Небесного свої думки — не наші, Його дороги — не наші дороги. Йому видніше, як і кого благословити.
Дорогі матусі, народжуйте і знайте, що ваша доброта воздасться вам сторицею. А хто має за душею гріх аборту, не впадайте у відчай: моліться, допомагайте нужденним, відвідуйте калік, стареньких, сиріт. Ісус Христос — то наша дорога до спасіння. Ми ніколи не пошкодуємо про те, що чинимо добро.
