Тернопільські лікарі розповіли важливе про “чоловічий” рак

Щороку в листопаді відбувається акція Мовембер або “Вусопад”: чоловіки у всьому світі впродовж місяця відрощують вуса, інформуючи оточуючих про проблему раку простати. Небайдужі люди роблять пожертви на вивчення і боротьбу з раком простати та інших чоловічих захворювань. Місяць боротьби з раком простати в Україні ініціював цьогоріч Національний інститут раку.

За даними Всесвітньої організації здоров’я, рак простати входить в топ-5 хвороб, які стають причиною смерті чоловіків у всьому світі.

Що таке рак простати

Рак – це серйозне захворювання, що полягає у необмеженому та неконтрольованому рості аномальних клітин в організмі. Рак простати (ракова пухлина передміхурової залози, РПЗ) – це злоякісне новоутворення, що розвивається з епітелію передміхурової залози та вважається одним із найбільш поширених онкологічних захворювань серед чоловіків.

Зазвичай ракова пухлина передміхурової залози росте повільно. Цей тип раку виявляють переважно у чоловіків, яким понад 65 років. Згідно з результатами численних досліджень, більшість чоловіків мають певні форми раку простати без жодних зовнішніх симптомів захворювання, і саме це ускладнює діагностику на ранніх стадіях. Однак важливо пам’ятати, що вчасна діагностика та лікування може бути досить ефективним для чоловіків, у яких цей тип раку розвивається досить швидко.

Як правило, до групи підвищеного ризику розвитку раку простати відносять чоловіків старшого та похилого віку, а також тих, у кого виявлена спадкова генетична схильність до цього захворювання, оскільки хтось із їхніх близьких родичів страждав від РПЗ. Тому ми радимо чоловікам, які можуть відноситися до даної групи, дізнатися більше про це онкологічне захворювання та проконсультуватися із лікарем щодо можливості чи необхідності проведення тесту на визначення рівня простат специфічного антигену (ПСА).

Симптоми раку простати

У різних людей виникають різні симптоми раку простати (РПЗ) а інколи, як ми вже зазначали вище, абсолютно відсутні будь-які зовнішні прояви розвитку цього захворювання.

До найпоширеніших симптомів раку передміхурової залози належать:

– Різні розлади та порушення сечовипускання: слабкий або перерваний потік сечі, часте або прискорене сечовипускання (переважно вночі), важко почати сечовипускання, неповне спорожнення сечового міхура, біль або печіння під час сечовипускання.

– Кров в сечі або спермі.

– Біль в області спини, стегна або тазу, яка не зникає.

– Болісна еякуляція.

При виявлені одного чи декількох перелічених вище симптомів, потрібно негайно проконсультуватися із лікарем. Важливо пам’ятати, що усі ці симптоми не завжди є проявами раку передміхурової залози, а можуть бути пов’язані й з іншими серйозними захворюваннями.

Фактори ризику розвитку раку простати

Згідно з даними численних досліджень, найбільш поширеними факторами ризику розвитку раку простати (РПЗ) є:

– Вік. Як правило, ризик розвитку раку простати збільшується пропорційно до віку чоловіка.

– Спадкова генетична схильність. Існують гени (сімейний анамнез), які успадковуються від батьків та можуть підвищити ризик захворювання на рак простати (РПЗ). Результати жодного із проведених на сьогоднішній день досліджень не доводять, що конкретний ген підвищує або знижує ризик виникнення раку передміхурової залози. Однак немає сумніву, що чоловіки, у яких хтось із близьких родичів (батько, брат чи син) хворів на рак простати, в 2– 3 рази частіше страждають від цього типу раку.

– Расова приналежність. Представники негроїдної раси (темношкірі чоловіки африканського походження) хворіють на РПЗ значно частіше, ніж представники інших расових чи етнічних груп. Крім того, у них зазвичай діагностують захворювання у порівняно молодому віці та вже на пізніх стадіях. Медики з усього світу не можуть пояснити причин такої статистики.

Дослідники не полишають спроб зрозуміти реальні причини розвитку раку передміхурової залози та визначити ефективні методи профілактики цього захворювання. Крім того, існує й безліч протиріч щодо потенційних факторів підвищення або зниження ризику розвитку РПЗ.

Скринінг та діагностика раку простати

Онкологічний скринінг – це спеціальне обстеження осіб, які не мають клінічних симптомів захворювання, з метою виявлення раку на більш ранній стадії.

Ректальне пальцеве дослідження простати є обов’язковим обстеженням, під час якого можуть бути виявлені ущільнення простати, наявність яких виключає злоякісну пухлину.

Одним із поширених видів медичних досліджень для діагностики раку передміхурової залози є аналіз крові для визначення рівня ПСА. Проте, підвищення рівня ПСА може вказувати як на рак простати, так і на інші серйозні захворювання або порушення (наприклад, збільшення розміру передміхурової залози або наявність інфекції). Крім того, рівень ПСА в крові може зрости внаслідок прийому певних ліків або після деяких медичних процедур.

Зважаючи на наявність різноманітних причин відхилення у нормі рівня ПСА в крові, не припиняються дискусії щодо необхідності проходження даного тесту для чоловіків без зовнішніх проявів симптомів даного онкологічного захворювання: одні організації рекомендують цю процедуру, а інші – категорично проти. Перші обґрунтовують своє твердження тим, що діагностика захворювання на ранній стадії є досить важливою передумовою ефективності лікування, а інші спростовують цю думку та підкреслюють той факт, що рак простати часто розвивається дуже повільно та немає негативного впливу на якість життя чоловіка (звісно, крім психологічного стану, оскільки постановка самого діагнозу викликає різного роду хвилювання та страх за життя). Крім того, бувають випадки, коли одразу після підтвердження діагнозу лікарі призначають променеву терапію чи хірургічне втручання, а таке лікування не є необхідним в конкретному випадку і тільки завдає ще більшої шкоди організмові пацієнта.

Однак представники медичної галузі погоджуються, що чоловіки усіх вікових категорій повинні бути добре проінформовані щодо ризику розвитку раку простати, варіантів лікування, можливих ускладнень та наслідків.

Одним із способів дізнатися, чи саме пухлина стала причиною відхилення від норми результату аналізу на ПСА є біопсія – сучасний швидкий метод забору клітин з передміхурової залози для мікроскопічного дослідження з метою підтвердження попереднього діагнозу. Наявність ракових клітин підтверджує діагноз, після чого лікар пропонує варіанти лікування.

За результатами біопсії робиться розрахунок “суми Глісона” (від 6 до 10 балів), що теж необхідний для визначення ефективного методу лікування. Даний показник використовують для прогнозування розвитку та форми протікання хвороби. Чим нижчий результат, тим менша вірогідність росту пухлини.

Усі вищенаведені методи дослідження цього онкологічного захворювання також використовують для визначення стадії розвитку та прогресування раку. Ця інформація важлива, оскільки досить часто рак простати ніяк себе не проявляє на ранніх стадіях, а класичні зовнішні симптоми починають виникати при поширенні злоякісної пухлини та появі метастазів.

Види лікування раку простати

Не існує єдиної стандартної тактики лікування раку простати, оскільки на різних стадіях розвитку захворювання необхідні різні методи дослідження та лікування. Крім того, при виборі та призначенні ефективного методу лікування прийнято враховувати вік чоловіка, період та форму протікання захворювання, ризик ускладнень та наслідків, а також побажання хворого.

Серед найбільш поширених видів лікування раку простати виділяють наступні:

– Активне спостереження. Моніторинг неагресивних пухлин простати передбачає проведення регулярних досліджень та обстежень (УЗД простати і тест на рівень ПСА в крові), а також призначення остаточного виду лікування у разі необхідності. Інколи застосовують лише метод спостереження, який полягає у відсутності будь-якого лікування до тих пір, поки злоякісна пухлина не проявить себе симптоматично.

Хірургічне втручання – радикальна простатектомія це повне хірургічне видалення передміхурової залози. Ця операція є основним хірургічним втручанням при локалізованих формах раку простати і може виконуватися відкритим шляхом або малоінвазивним (лапароскопічним або робот-асистованим методом). Особливу перевагу від хірургічного лікування отримують молоді (до 65 років) пацієнти високого ризику, коли оперативне втручання виступає складовою частиною мультимодального підходу до лікування.

– Променева терапія. Для руйнування злоякісної тканини використовують радіаційне опромінення двох типів: зовнішнє та внутрішнє. Проведення першого типу променевої терапії викликає порушення структури ДНК опромінюваних клітин, які згодом втрачають здатність до відтворення, старіють і гинуть. Внутрішньотканинна променева терапія (брахітерапія) полягає в імплантуванні джерела опромінювання безпосередньо в товщу пухлини, що дозволяє опромінювати її не зовні, а зсередини. Завдяки цьому вдається уникнути виникнення багатьох побічних ефектів променевої терапії, які розвиваються у зв’язку з неминучим опроміненням розташованих поблизу здорових тканин.

Побічні ефекти променевої терапії або хірургічного втручання:

– Імпотенція може спостерігатися до 50% випадків.

– Втрата контролю над сечовипусканням (нетримання). Повне нетримання сечі відмічається у 3% пацієнтів, які були прооперовані в центрах з високим хірургічним досвідом.

– Порушення в роботі прямої кишки. Проктити та сигмоїдити в комбінації з циститами (запалення стінки сечового міхура) можуть бути побічними проявами променевої терапії, що виникають у невеликої кількості пацієнтів.

– Гормональна терапія. Оскільки рак простати є типом гормонально-залежної пухлини, цей вид терапії полягає у блокуванні постачання необхідних для росту пухлини гормонів. Гормональна терапія застосовується лише у тому разі, коли інші методи лікування провести неможливо. Такий вид лікування застосовується, як правило, у пацієнтів з метастатичним захворюванням.

Існують також деякі експериментальні методи лікування раку простати, наприклад кріотерапія (руйнування пухлини під впливом низьких температур), та метод впливу сфокусованим ультразвуком високої інтенсивності (HIFU-терапія).

Хіміотерапія (лікування за допомогою отрути або токсинів, що згубно впливають на клітини злоякісних пухлин при порівняно меншій негативній дії на організм людини) використовується у пацієнтів з метастатичним захворюванням в комбінації з гормональною терапією. Нова імунотерапія (лікування імунобіологічними препаратами з метою боротьби з раком та зменшення кількості негативних наслідків після інших типів лікування) показала свою ефективність в лікуванні запущених форм раку простати, але нажаль є дуже високовартісною і не застосовується широко в світі.

Запитання, які варто задати лікареві, якщо у вас виникли підозри щодо раку простати або цей діагноз підтвердився

– Хто належить до групи підвищеного ризику розвитку раку простати (РПЗ)?

– У якому віці варто проходити скринінг на рак передміхурової залози?

– Якщо результати аналізу крові на ПСА містять відхилення від норми, про які захворювання чи порушення можете це свідчити (крім раку простати)?

– Що таке біопсія та як проводиться ця процедура?

– Які існують побічні ефекти або ризики при проведенні біопсії?

– Що означає наявність ракових клітин в результаті біопсії?

– Які є варіанти лікування раку простати: ретельне дослідження, моніторинг та планові візити до лікаря; Променева терапія; хірургічне втручання з видаленням передміхурової залози.

– Які побічні ефекти або потенційні ризики кожного із варіанти лікування?

Рак простати в Україні

В Україні сьогодні спостерігається тенденція до збільшення нових випадків захворювання на рак простати серед чоловічого населення. За даними Національного Канцер Реєстру, в 2015 році виявлено 6898 нових випадків захворювання.

Показники смертності від раку простати в Україні – це 41 випадок на 100 тис населення. У світі цей показник становить 18,7 на 100 тис. Така статистика передусім пов’язана з тим, що чоловіки досить рідко звертаються до фахівця – у нас відсутня культура профілактичних оглядів у уролога. Тут треба враховутавати також той факт, що на ранніх стадіях рак простати проходить безсимптомно.

В Україні сьогодні метастатичне захворювання виявляється в 21% серед вперше діагностованих хворих. У США такий показник складає лише 5%. Все це обумовлює високу смертність протягом першого року після встановлення діагнозу – 16.5% за матеріалами свіжого випуску Канцер Реєстру.

Коментарі закриті.