На загадковий пам’ятник натрапила тернопільська поетеса Ганна Осадко. Біля села Волиця у полі вона побачила постамент із дивним підписом, пише Про те.

– Я давно знала, що біля села Волиця Бережанського району, звідки походить родина мого чоловіка, поляки у 1944 році спалили село Корчунок. – розповідає Ганна Осадко. – Є пам’ятний хрест на місці знищеного села. Люди кажуть, що навіть багато років тому, десятки років, коли будинків уже давно не було, на руїнах лишалися залишки старих садів – горіхи, яблуні… Та зараз не про те – коло хреста того, у кущах, стоїть дивний кам’яний знак, на який я раніше не звернула уваги. А тепер залізли в кущі, розгорнули гілля і прочитали напис, вибитий на камені – «Офіра коня», 1939. Диво дивне! Знаю, що «Офіра» – то жертва, але що ж то у даному випадку?

На дивний постамент Ганна Осадко раніше не звертала уваги. Хоча хрест біля нього побачила кілька років тому, коли довелося йти до Зеленого Потоку, пише “ПроТе”.

– Зелений Потік – це така місцина, частина лісу, де були свого часу партизани. – продовжує Ганна. – Там справді є джерело. І потічок, і зелено дуже, і столик-лавочки, а поряд – могила зв’язкової.

Зацікавившись написом «Офіра коня», поетеса розмістила фото у Фейсбуці. Спитала, може, хто знає. Адже місцевим жителям про це нічого невідомо. Відповіді найрізноманітніші. Люди дивуються. До прикладу, поет зі Збаража Володимир Кравчук написав свою версію: «Офіра – жертва. Можливо, хтось пожертвував коня? Як найдорожче, що мав? А  втім, я не фахівець…»

Дехто писав ще несподіваніші здогадки. Одні вважають, що кінь когось врятував, пожертвувавши власним життям. Інші – що це могила. Тобто людина померла унаслідок падіння з коня, приміром. Але ніхто не зміг її ідентифікувати. Тому написали просто дату її смерті і причину.

У науковців ж простіша версія.

– Щодо пам’ятника із села Волиця. – каже Марина Ягодинська, директор обласної інспекції охорони пам’яток, історії і культури. – Може то прізвище жертводавця?