Ректор Тернопільського медуніверситету Михайло Корда: «За шістдесят років ми виросли до одного з провідних вишів України» (фото)

korda-2Цього року Тернопільський державний медичний університет імені Івана Горбачевського відзначив 60-літній ювілей. Про минуле і сьогодення цього славетного, знаного в Україні та закордоном навчального закладу, його плани та перспективи розмовляємо із ректором університету, доктором медичних наук, професором Михайлом Кордою – ексклюзивно для сайту «Тернопільська Липа».

Михайле Михайловичу, оглядаючись назад, на роки, що минули, традиційно підбиваються підсумки, робляться висновки і думається про майбутнє. Які почуття, думки охоплюють Вас після ювілею?

Справді, шістдесят років пройшло, і можна вже усвідомити, з чого все починалося і що маємо зараз. А починався університет в 1957 році з шестисот студентів, одного доктора наук та двадцяти п’яти кандидатів наук. Відтоді ми з одного медичного факультету «виросли» до повноцінного масштабного університету, у якому є всі факультети, п’ять з половиною тисяч студентів, півтори тисячі іноземних студентів із майже шістдесяти країн, потужні наукові лабораторії та знані наукові школи.

korda-1

Ректор медуніверситету Михайло Корда зі студентами

Вуз має свої усталені традиції, своє реноме, свою репутацію. Але погодьтеся, що це не буває так просто, – раз і все склалося. До цього прикладалися всі шістдесят попередніх років, – по краплинці постійно щось вносилось у розвиток університету, і дійшли до того, що маємо зараз. А маємо, скажу без перебільшення, – один із провідних медичних вишів України.

med-2017-8

Для підтвердження цього твердження є об’єктивні критерії, скажімо, щодо кількості студентів, які стали переможцями всеукраїнських наукових олімпіад, результатів ліцензійних іспитів «Крок», високі місця університету в різних рейтингах. Так, лише цього року ми посіли друге місце за результатами «Крок 2» серед студентів-медиків в Україні та перше місце серед студентів фармацевтичних факультетів. Це серйозні показники, які можуть говорити про якість надання навчальних послуг в університеті, тобто, саме про рівень викладання.

med-2017-2

Маємо відомі наукові школи і, відповідно, серйозні наукові досягнення, міжнародні наукові проекти. Щодо останнього, то тільки в цьому чи минулому роках ми отримали міжнародні гранти на наукові дослідження з педіатрії, фізичної реабілітації, фтизіатрі, стоматології.

Нещодавно також здобули міжнародний грант з психіатрії, що був присвячений темі стрес-синдрому. Це дуже актуальна зараз проблема, адже, коли люди повертаються з війни, вони мають хронічні стреси – так званий, посттравматичний стрес-синдром. І ми проводили навчання щодо цієї теми для фахівців з усієї України, розробили відповідний сайт.

Наш виш має понад п’ятдесят закордонних партнерів – університети, наукові, лікувальні установи. З усіма ними склалися досить тісні стосунки: наші студенти, викладачі їздять туди за обміном, вони приїздять до нас, читають лекції. Нещодавно канадські студенти перебували у нас впродовж місяця. Таким чином, існує тісне співробітництво, що дуже добре, адже нам є чому повчитися у передових західних університетів.

Тернопільський медуніверситет був першим у нашому місті, де почали навчатись іноземні студенти. Відтоді їхня кількість щороку збільшується. Що це дає вузу, місту країні загалом?

Зараз у нас навчається 1556 іноземних студентів із 55 країн світу. А що нам це дає, – це експорт! Україна не має нафти, діамантів, золота, тобто, таких перспективних корисних копалин, за рахунок яких виживають деякі країни. Тому, якщо є можливість експортувати свій інтелект, то це найкраще, що може бути. Адже, не вивозячи з України жодної сировини, ми заробляємо для неї валюту.

med-2017-9

А щодо запитання «що це дає конкретно», давайте, змоделюємо: студент приїздить до нас, платить гроші за навчання університету, і заклад таким чином живе, розвивається, може робити наукові дослідження, ремонти, тут працюють півтори тисячі працівників, а якщо із сім’ями взяти, то виходить приблизно до п’яти тисяч осіб, яких він утримує. Разом із тим, вуз платить податки, – тільки за минулий рік ми перерахували 17 мільйонів. А це, відповідно, – зарплата лікарям, вчителям, ремонт доріг тощо. Також іноземці вкладають гроші і в інфраструктуру міста.

med-2017-15

Можна загалом порахувати, що лише четверта частина коштів, які іноземними студентами вкладаються в країну, йдуть навчальному закладу, а ще три четвертих витрачаються на торгівлю, заклади харчування та отримання інших послуг. Тому не секрет, що кожна країна світу «бореться» за іноземних студентів. Україна, до речі, донедавна входила до десятки країн, де вчиться найбільша кількість іноземців. Зараз у нас загалом є близько 65 тисяч таких студентів – всіх, не лише медиків, і це надзвичайно престижно для країни.

med-2017-6

А як із підтвердженням диплому Тернопільського медуніверситету для подальшого працевлаштування в інших країнах?

Диплом нашого університету можна підтвердити в будь-якій країні і працювати – від Африки до Норвегії. При цьому, немає значення – це студент український чи іноземний. Із нашим дипломом можна їхати в будь-яку країну, і цей документ визнається. Звичайно, у кожній країні свої правила для його підтвердження, але диплом визнається.

med-2017-1

У нас, до речі, дистанційно вчиться біля трьохсот студентів зі Сполучених Штатів Америки, які працюють медсестрами, а в нас здобувають кваліфікаційний рівень бакалавра або вищий – магістра. Наш університет єдиний в Україні має таку форму навчання. І вже є близько п’ятисот випускників, які закінчили наш вуз і тепер успішно працюють медсестрами в Америці.

Давно хотілося поговорити про феномен університетської лікарні у Тернополі, – що такий статус лікувального закладу означає і що це дає для вузу…

Наша університетська лікарня – перша в Україні, яка набула такого статусу. Вже після нас таке нововведення мають інші, скажімо, Буковинський університет. А загалом, у світі є різні моделі університетських лікарень. І базуються вони в основному на підході до фінансових питань – бюджету. А точніше, визначення, хто саме ним керує. У нашої університетської лікарні бюджет величезний, і ми не можемо собі дозволити профінансувати такий гігант. Тому була обрана модель співпраці між університетом та обласною лікарнею, яка має назву «коопераційна модель взаємодії». Це, до речі, поширена практика між університетами та лікарнями в Німеччині. Основна її суть полягає в тому, що лікарня, будучи університетською, не є підрозділом вузу, а залишається незалежною в плані бюджету та кадрів. Ці питання відносяться до компетенції тільки головного лікаря, і ректор не має на них впливу. Але на певні моменти вуз таки може впливати через наглядову раду, головою якої є професор нашого університету.

А загалом укладено відповідний договір, де розписано, чим ми їм сприяємо і що з цього маємо. Найважливішим є те, що в університетській лікарні діє 12 наших клінічних кафедр. Це усталена база для навчання студентів університету, де існує повне взаєморозуміння та конструктивна співпраця з головним лікарем та фахівцями-медиками, сприяння та підтримка. В свою чергу, на базі нашого університету практичні лікарі безкоштовно проходять курси підвищення кваліфікації, ми допомагаємо їм із науковою роботою, якщо вони хочуть цим займатися. Університет сприяє клінічним кафедрам з обладнанням, апаратурою, яку вони використовують і в навчальних цілях, і для діагностики чи лікування хворих, що лежать у лікарні.

Але ми зараз маємо амбітні плани відкрити також свою університетську клініку, яка би була повністю «нашою». І це не просто плани, – вже діє одне її відділення – стоматологічне. Ми відкрили його через постанову Кабінету Міністрів буквально кілька місяців тому, отримали ліцензію. Таким чином, це відділення повністю належить університету, перебуває на нашому бюджеті, а його працівники в основному є викладачами кафедри стоматології.

med-2017-3

То ви тут надаєте послуги населенню?

Послуги для тернополян у нашому стоматологічному відділенні безкоштовні базовими стоматологічними матеріалами. Університет іде на такі затрати свідомо: ми закуповуємо матеріали з тим, щоби лікувати пацієнтів і при цьому навчати своїх студентів. Таким чином, будь-хто може до нас звернутися і отримати базову стоматологічну допомогу.

med-2017-16

Що мається на увазі під словом «базова»?

Якщо говорити доступно, то карієс вилікують і пломбу поставлять. Лікує пацієнта викладач, а студент спостерігає за процесом. Йому, звичайно, можуть доручити виконати деякі елементи маніпуляції: потримати дзеркало, провести чистку зубів, навіть, можливо, канал почистити, але і це для нього – дуже велика практика. При цьому відбувається все під контролем викладача, досвідченого лікаря – доцента, професора кафедри.

med-2017-14

Обслуговуються у відділенні соціально незахищені верстви населення. Ми приймаємо вихованців сиротинців, робимо профілактику, санацію ротової порожнини студентам Тернополя – маємо укладені угоди з усіма вузами. Можуть приходити до нас і школярі тернопільських шкіл. Звичайно, дороговартісні речі, як, скажімо, сучасні фотополімерні пломби, імплантація, ортопедія, ми безкоштовно робити не можемо собі дозволити і виконуємо такі маніпуляції за гроші.

Окрім стоматологічного, ще одним надбанням вузу за останній час став і фармацевтичний факультет. Чим він особливий, порівнюючи з, так би мовити, «колегами» з інших вузів?

Зараз практично кожен університет має фармацевтичний факультет. Але наш – один із кращих, якщо не найкращий в Україні. Так, за якісним складом викладачів, – у нас всі мають наукові ступені – кандидати або доктори наук. Цього року ми отримали перше місце з «Кроку-2», хоча у призерах такого рейтингу факультет є щороку.

med-2017-7

Ми створили фармфакультет тоді, коли масово почали відкриватися комерційні аптеки і виникла нагальна потреба у фармацевтах. І тоді, на початку 2000-х років, був дуже великий конкурс. Зараз бажаючих навчатись дещо менше, бо ринок «наситився» фармацевтами, але більше сотні студентів як денної форми навчання, так і «заочників», ми маємо щороку. До речі, щодо заочної форми, то вона у нас є лише на фармацевтичному факультеті, а на медсестринському, як вже згадувалося, – дистанційна – для бакалаврів і магістрів.

Університет став першим в Україні і коли відкривали своє видавництво «Укрмедкнига»…

Це було в 1998 році, і тоді ми справді були першими. Зараз практично кожен вуз має своє видавництво, але поліграфічний цех із друкарськими машинами, повним циклом вироблення книжки є тільки у нас. Звичайно, власне видавництво – це певний іміджевий фактор для університету. Наприкінці дев’яностих, коли взагалі не було підручників українською мовою, наше видавництво забезпечило чи не половину України професійними книжками. Можна сказати, що тоді виник на це своєрідний «бум». Зараз наші викладачі також пишуть підручники, посібники. Ми із задоволенням видаємо і їхні книжки, і доробки «чужих», так би мовити, авторів на медичну тематику.

Роками публікуємо 12 наукових фахових всеукраїнських журналів, і робитимемо це й надалі. Виготовляємо також усю поліграфічну продукцію для потреб університету: методичні вказівки, бланки, тобто, все що потрібно. Відтак, видавництво «Укрмедкнига» є повноцінною і важливою складовою життя та діяльності нашого університету.

Перегортаючи сторінку ювілейного року, які перспективи бачите надалі, що цікавого особливого плануєте?

Планів багато. Ми зараз закінчили працювати за старою концепцією, яка втілювалась у життя впродовж останніх п’яти років, – це такий стратегічний план розвитку університету. І тепер розроблятимемо нову, на наступні п’ять. У вересні винесемо її на обговорення колективу, до кінця року затвердимо й за цим стратегічним планом будемо працювати далі.

med-2017-13

А взагалі, одним із великих проектів, які хочемо втілити, це, як вже говорилось, – побудувати університетську клініку. Знаходитиметься вона на вулиці Шпитальній, у будівлі, де колись розміщувалось геронтологічне відділення першої міської лікарні. Вчена рада ще визначатиме, які саме відділення там працюватимуть. Однак, швидше за все, це буде дуже сучасний консультативно-діагностичний центр.

med-2017-5

Хочемо також провести ремонти у деяких корпусах, що потребують оновлення. Сподіваємось на покращення матеріальних баз кафедр – в плані апаратури, обладнання.

med-2017-17

В науковому аспекті у нас теж дуже великі плани, і насамперед розвиватимемо міжнародний напрямок, тобто, втілюватимемо міжнародні наукові проекти. Ми зараз вже оснастили сучасну велику наукову лабораторію, яка повинна для цього й працювати. Цього року ми подавали заявки на шість міжнародних наукових проектів і три з них виграли.

med-2017-4

В планах розширення й міжнародного співробітництва. Це означає, що наші викладачі, студенти буватимуть у західних університетах і привозитимуть звідти нові ідеї та нові знання. До речі, щороку 10-15 викладачів – знаних професорів провідних європейських вузів – читають у нас лекції. Така практика триватиме і надалі.

Також ми відкрили новітній симуляційний центр і збираємося його активно розвивати.

А в ж чому полягає актуальність такого центру для навчання студентів?

Це сучасний напрямок медичної освіти, і наш симуляційний центр на даному етапі є одним із кращих в Україні. У корпусі на вулиці Чехова ми віддали під центр весь другий поверх, де розмістили необхідні манекени та інше обладнання. Однак, зрозуміло, що важливо не стільки мати такі манекени, як розробити логістику самого процесу навчання студентів з їх допомогою. Ми маємо в цьому плані партнерство з канадськими, польськими університетами. Зовсім нещодавно у нас зараз перебувала одна із канадських спеціалістів із симуляційного навчання, яка консультувала наших викладачів, як повинні відбуватися такі заняття. Пізніше вони поїдуть до Канади, аби там переймати відповідний досвід. Відтак, цей симуляційний центр будемо тільки розвивати, розширювати. Великі надії покладаємо на нього.

med-2017-11

Але ж досі потреба у таких центрах не була настільки гострою?

Все іде вперед, прогресує. Євросоюз зараз вкладає величезні кошти у такі симуляційні центри. Я бачив їх і в Західній Європі, і в Канаді. Це насправді дуже добре для навчання студентів, адже вони повинні оволодіти такими навичками чи маніпуляціями, яких виконувати на пацієнтах неможливо. Разом із тим, симуляційний центр не є підміною навчання студента в лікарні, де в присутності викладача він має спілкуватися з хворими щодня – слухати, оглядати, пальпувати. Переконаний, що тільки так можна чогось навчитися! Але є певні моменти, які неможливо показати на реальній людині, – наприклад, дефібриляція серця. Для того, щоб практикуватися, як її виконувати, і потрібен манекен. Такі манекени, які, причому, повністю відтворюють тіло людини, у нас є. Вони дають всі життєві ритми, кардіограми з них списуються тощо. Тому і дефібриляцію серця на них можна виконати. Загалом, існує багато реанімаційних процедур при різних травмах, невідкладних станах. Надавати допомогу в таких випадках і вчитимуться студенти саме на манекенах.

med-2017-12

До речі, в контексті усього вищесказаного ми плануємо у нашому вузі готувати парамедиків, тобто, тих медичних працівників, які працюють саме в умовах «швидкої допомоги». І сподіваюся, що це буде вже в новому навчальному році. Міністерство охорони здоров’я в цьому нам сприяє. Є також багато нових цікавих моментів і в навчальній роботі загалом, які ми хочемо запровадити. Було би лише здоров’я все це реалізовувати!

Здоров’я й справді річ, без якої не обійтися. Однак, як відомо, коли прагнеш до чогось, необхідні і бажання, і амбіції, і навіть азарт, аби бути на висоті. Як Вам вдається поєднувати всі ці речі на посаді ректора, де ви одночасно і адміністратор, і менеджер, і науковець, і викладач?

Мені просто дуже цікаво працювати, особливо, коли бачиш результати своєї роботи, коли вуз, яким я живу, розвивається, і вкладені праця, зусилля, ідеї, дають плоди. Ректорська робота забирає у мене дев’яносто відсотків часу. Але, окрім цього, потрібно ще дуже багато чого встигати. Так, я ще професор кафедри, читаю лекції, маю учнів, дисертантів, займаюся власною науковою діяльністю. І на все це, – щоб писати наукові статті, вичитувати роботи дисертантів, знайомитися з науковими новинками, залишається час лише пізно ввечері. Однак такий ритм життя мені подобається!

korda-2

Залишається тільки побажати, щоб усі Ваші плани здійснювалися, а бажання жити яскраво, активно, плідно стимулювало і Вас, і усіх, хто поруч, до розвитку та прогресу!

Розмовляла Олена Лайко, «Тернопільська Липа»

Фото надані прес-службою університету

Залишити коментар