Селекціонер Олена Лєбецька – жінка, яка шукає свою жовту фіалку (фото)

lebecka-11Людина може відкрити своє покликання, щоб присвятити цьому все своє життя, в будь-якому віці. Для селекціонера з Вінниці Олени Лєбецької її захоплення узамбарськими фіалками розпочалось понад двадцять років тому. І зараз цим квітам вона приділяє практично кожну хвилину дня: якщо не поливаючи, пересаджуючи рослини, то в думках про своїх квітучих улюбленців, – яку назву придумати новому сорту, які з них взяти на чергову виставку. Хоча, за словами пані Олени, у неї завжди є що вибрати, точніше, бере те, що в даний момент цвіте: власні сорти, кілька цікавих новинок зарубіжної чи вітчизняної селекції.

lebecka-6

Я люблю усі квіти, – розповідає селекціонер. – І раніше вдома їх було дуже багато, але тепер фіалки все витіснили. Не знаю чому, але люблю їх понад усе. Коли вперше побачила на ринку красиву фіалку, відразу купила її. Зараз вже навіть і не пригадаю назву сорту, – синя з білим кантом. Отже, придбала листочок, виростила з нього рослину. Потім мені захотілося ще. Так все і пішло. Почала купувати різні. В тодішню «безінтернетну» епоху виписувала друковані каталоги, а там і фотографій не було, тому за описом підписували, підставляли. Уявляли собі якусь неймовірну красу, яка б мала вирости із замовленого матеріалу, але не завжди таке траплялося. Відтак, якісь сорти подобались, якісь – ні, деякі – «йшли» з колекції. А вже з появою Інтернету з’явилась можливість бачити все, що хотілося б мати. Фіалки дуже різноманітні, тому завжди мріється про щось нове, красиве, причому, двох однакових – не буває. Так, вони є дуже схожі, але не однакові.

lebecka-5

В Олени у Вінниці приватний будинок, і, за її словами, квіти на вікнах у них були завжди. А тепер для фіалок навіть вже створено спеціальне приміщення: там тільки вони «живуть». Облаштовано декілька стелажів: на одному стоять «дітки», на іншому – листочки, що вкорінилися, ще на одному – «стартери», окремо – дорослі рослини. Разом із тим, колекціонування для шанувальників фіалок це одна справа, а от селекція – зовсім інше. Як зізналась Олена Лєбецька, коли почала займатися селекцією, а це було в 2000 році, першим її бажанням стало отримати жовту фіалку.

– Жовтих фіалок на той момент було дуже мало, буквально кілька сортів. Їх я й схрестила між собою, і вийшов перший посів – жовто-рожеві, злегка жовтенькі. Загалом, отримала перший позитивний результат, і мені захотілося далі працювати – з червоними, блакитними сортами. Так у мене все й почалося. Загалом, у цьому процесі я ніколи не уявляю собі щось конкретне. Коли схрещую, попередньо очікуєш якихось результатів, якихось ознак тих рослин, яких схрестила, але іноді виходить зовсім несподіване. Хоча, якщо з двома червоними сортами працювати, то, ймовірно, кольорова гама вийде червоною, але можна отримати і синю, і білу. Отже, виходить дуже цікаво. Це не палітра фарб, які змішаєш і здобудеш потрібні відтінки. Там зовсім інше, адже генетика – серйозна справа, і можуть «вилізти», так би мовити, «бабусі» і «дідусі» зовсім інших квітів.

lebecka-7

На виведення одного сорту, як зізнається Олена Лєбецька, йде до п’яти років, – є посіви, які швидко сходять, є такі, що довго, по кілька років «сидять», поки процвітуть всі сіянці. А генетика як така її завжди приваблювала.

Був знайомий, який навчався у сільськогосподарській академії, то він мені приносив підручники з генетики. Але скажу: все, що в підручнику написано, і що отримуємо в реалі, завжди дуже відносно. Генетика – не математика, і там немає такого, що «два на два – чотири». Є відсотковість, домінантні, рецесивні ознаки. Це необхідно знати, тому що перші, скажімо, проявляються при першому схрещуванні, а другі, причому, від одних і тих самих рослин, – можуть розкритися тільки в наступних схрещуваннях або навіть через покоління. Тобто, селекціонування – це робота тривала, але цікава.

lebecka-10

Олені дуже пощастило, що її в захопленні фіалками підтримують рідні. Більше того, – усі завжди тільки сприяли, нічого не забороняючи. «У нас дружно завжди в сім’ї», – посміхається жінка. Однак зараз, навіть зважаючи на великі затрати, що вимагає селекція, квіткове хобі господині дому вже якоюсь мірою стало джерелом прибутку для родини.

– Це природно, що люди цікавляться новинками, купують їх. Хоча ціна їх є досить високою. Але це дивлячись із чим порівнювати. Так, скажімо, в Москві селекціонер продає свої листочки за півтори-дві тисячі рублів, тобто, близько тисячі гривень. Хто ж може собі таку суму дозволити витратити за листочок, – звичайно, що одиниці, вже зовсім «скажені» фанати! У нас все більш демократично. Ціни розраховані на широке коло колекціонерів. Найдорожче цінується, звичайно, листочок новинки, та й то лише впродовж року, тому що саме стільки часу вона і є «новинкою». Далі ціна падає, і я навіть просто перестаю їх розводити, – нехай продають ті, хто в мене купив ці рослини. А сама займаюсь наступними новинками.

lebecka-4

Дуже важливою складовою селекційної роботи є, звичайно, поетична сторона цієї діяльності, – процес придумування назви для щойно створеного сорту. У Олени щодо цього є свої секрети.

– Традиційно шукаю красиві назви в літературі, епосі різних народів, легендах, часто у мене фігурують і імена героїв літературних творів чи кінофільмів, назви планет, словом використовую як джерело для натхнення все, що можна, з чим виникають асоціації. Найголовніше, щоб назва рослині підходила. Тому що дивишся на квітку, – з чим виникає асоціація, від цього й відштовхуєшся, коли шукаєш назву.

lebecka-1

А на запитання щодо улюблених власних сортів, відповісти однозначно селекціонер не змогла. «Я всі люблю», – загадково говорить Олена. Хоча і зізнається, що найбільше до душі таки жовті фіалки.

Перші моє проби, перші рослини були жовтими, і над такими квітами продовжую працювати й досі. У фіалки немає гену жовтого кольору, відтак саме цей відтінок отримати дуже важко. А має його ген рожевого кольору, тому якщо він не «витягає» сили рожевого, то й вийде жовтий. Саме через це з цим кольором дуже важко працювати, – фіалки намагаються «піти» або в білий, або в рожевий.

lebecka-3

На думку Олени Лєбецької, в плані жовтого кольору за останній час найбільше близький до втілення її мрії сорт «Злато скіфів», хоча й це ще теж не ідеал. «Ідеалу я ще не отримала за все своє життя, але наближаюсь», – з оптимізмом стверджує селекціонер. Загалом, за 27 років, які Олена присвятила фіалкам, кількість сортів, які отримала в результаті селекційної роботи, перевищує 250. Усі вони – різні за кольорами, характеристиками, але за кожним стоять клопітка праця і безмежне терпіння.

– Свій день особливо ніколи не планую, що потрібно в даний момент, те і роблю. А от коли бачу, що настав час на щось конкретне, то працюю допізна. Традиційно – до четвертої ранку, адже пересадки, розсадки у мене звичайно йдуть вночі, – щоб ніхто не заважав, не відволікав. А вдень – то хтось приїде, то телефон задзвонить. Та й домашня робота нікуди не зникає, все таки приватний будинок, город, але справляюсь. Обов’язковими роботами звичайно є полив, адже рослина, якщо суха, страждатиме. Та й якщо вчасно не пересадити, то сіянці будуть у тісняві, почнуть загнивати. Тому часом так і виходить, що стаю і вночі працюю.  Якщо їду кудись, то на 3-5 днів, на більше не виходить, адже велика колекція – це велика відповідальність. Звичайно, чоловік допомагає – поливає квіти. Можна і сусідку попросити підстрахувати, але, скажімо, посадки, сіянці потрібно по-іншому поливати. А мій чоловік вже навчився, – все на дотик перевіряє. Тому надовго нікуди не їжджу.

lebecka-9

Загалом, за словами Олени, за той час, коли вона цікавиться фіалками, через неї «пройшли» більше тисячі сортів. І з висоти досвіду вже зовсім по-іншому можна оцінювати те, що зроблено.

Є більш вдалі сорти, є менш, є просто робота цього року. Шедеврів трапляється один-два на рік. Іноді дивлюсь на роботу десятилітньої давнини, і думаю, – що я таке випускала, можливо, взагалі не варто було робити їх сортами?! Хоча на той момент вони мені здавались красивими! Але очевидно, все так і залишилося, просто я вже бачу по-іншому і прагну нового. Тобто, все розвивається! А колекціонери, разом із тим, тримають багато моїх сортів.

lebecka-2

У Олени Лєбецької є особисті сторінки на різних Інтернет-порталах, присвячених фіалкам, відтак люди вже добре знають її як селекціонера. Створила вона і власний сайт «ЛЄ-Фіалки» «Захоплення селекцією – заняття, яке приносить мені радість. Але найголовніше, напевно, в моїй роботі – відчуття очікування дива, вирощеного власноруч», – зі щирим серцем ділиться емоціями Олена, звертаючись до усіх, хто заходить на головну сторінку порталу, цікавлячись, милуючись, захоплюючись цими ніжними і вишуканими квітами.

lebecka-8

P.S. Інтерв’ю із відомим українським селекціонером фіалок Оленою Лєбецькою відбулось за сприяння власника Галереї квітів  «Ігор» селекціонера Ігоря Хороша (м. Тернопіль).

Розмовляла Олена Лайко, «Тернопільська Липа»

Коментарі закриті.