21 березня – Всесвітній День поезії

Здається, що крізь пальці ллється час…

Немов піщинки, падають хвилини

в безмежжя простору…

Та наче не про нас

Цей часу плин….

Бо ніби й половини

Не пройдено, не пізнано, не знано…

Та дивна думка терпне, наче рана,

Що час іде, назавжди, без образ…

І як піщинки, що насипали вже гору,

Хвилини наскладали нам роки

Із зустрічей, надій, прощань, мелодій,

Історій давніх, що були на цій землі…

Час проника крізь них, біжить, вирує,

Дає і відбирає одночасно,

Але напевно це і є те щастя, –

Нестримане, крихке, але прекрасне

Саме життя, живем в якому ми.

Олена Лайко, Тернопільська Липа

poeziya

Коментарі закриті.