Англомовні театралізовані історії кохання від Надії Тихоліз

17093004_10208536000665967_553136665_oНещодавно на сцені Українського Дому «Перемога» відбувся перший англомовний перформанс, організований English Drama Club «Happiness is close». Маленькі тернополяни віком від 6-ти до 14-ти років стали акторами двох віршованих вистав на тему кохання, назви яких: «Історія Купідона та Психеї» і «Три горішки для Попелюшки». Як про мене, ідея подібних театральних постановок мала втілитися у життя вже давно, бо ж, воістину – Україна, а Тернопільщина й зокрема, рясніє талановитою, творчою та обдарованою молоддю.
Саме тому я вирішила поспілкуватися з ідейницею, засновницею і безпосереднім керівником драматичного гуртка англійською мовою – Надією Тихоліз.

Надіє, скажіть, будь ласка, що Вас надихнуло до започаткування драматичного гуртка англійською мовою?

– У першу чергу – потяг до написання поезії, адже п’єси ставила і надалі планую ставити у віршованій формі. Любов до поезії з’явилася ще в університеті, на фоні особистих переживань. Коли почала працювати в Чортківській гімназії ім. М. Шашкевича, виникла ідея застосувати віршовану форму постановок у шкільних виставах.

Працюючи в гімназії, вела англійський драматичний гурток, тому ідеї заснувати щось своє, займатися суто тим, що приносить задоволення, виникли давно. Познайомилася з Оксаною Ратушняк, керівником «Medialab Ternopil», розповіла їй про свої напрацювання та ідеї, так ми й розпочали роботу. Шукали дітей для театральної гри, узгоджували графік занять, роздавали ролі, знайшли педагога із театральної майстерності, – Марію Ганич, підібрали костюми у салоні весільного та вечірнього одягу «Княжна».

– Гадаю, драмгурток – дієвий метод вивчення дітьми англійської мови!

Авжеж! Маленькі актори просто в захваті від театрального прийому драматизації! Такий нестандартний підхід до постановок – і справді дуже вдалий спосіб заохотити дітлахів до вивчення англійської мови. Молоді учасники драмгуртка добре засвоюють англомовні слова під час творчого процесу. До речі, п’єси ставила на двох мовах – англійській та рідній українській, з акцентом на першу, оскільки профіль гуртка – саме англомовний.

17091091_10208535991185730_542444501_o– Чому Ви обрали для постановки перформанс саме на тему кохання?

– Найперша вистава, її я написала ще 10 років тому, була присвячена Дню святого Валентина. Відповідно, вона торкалася теми кохання. Так склалося, що на початку зими я познайомилася з Оксаною, і це знайомство стало поштовхом вже до активніших дій, до безпосередньої реалізації задуму. Оскільки найближче свято, до якого ми встигали підготуватися, був День Закоханих, тож я і прийняла рішення розвинути саме цю тему – тему кохання.

– Розкажіть докладніше як виникла ідея з виставами кілька слів передісторії про це.

– Першою п’єсою, як я зазначила, була «Історія кохання Купідона та Психеї». Щодо другої вистави, то тут не обійшлося без містики. Казку «Три горішки для Попелюшки» я підібрала завдяки своїй випадковій інтуїтивній знахідці! Трапилося так, що минулої осені я знайшла посеред дороги три горішки ліщини, хоча, як на мій подив, сама ліщина поблизу не росла. Вирішила я ці горішки зберегти, хоч і не могла передбачити чи пригодяться вони мені якось. Урешті, горішки ліщини стали в нагоді для моєї другої вистави, завдяки ним казка про Попелюшку виринула з мого дитинства світлим і чистим спогадом. По суті, другий перформанс знайшов себе сам. Зараз я зберігаю ті горішки у себе вдома мало не як талісман. Як бачимо, жодні випадковості у цьому світі не випадкові!

– Неймовірно! Дійсно, доленосні знаки існують. А звідки черпаєте натхнення?

– Натхнення може з’явитися цілком неочікувано. Буває, почерпну його з дуже цікавого для мене сюжету, історії, яку мені хочеться передати віршованою формою. Або ж надихне улюблений фільм, котрий одразу ж прагну відобразити на сцені. Звичайно, поривом можуть слугувати й особисті переживання, які теж потім виливаються у творчість.

– На початку першої п’єси котрийсь із Ваших вихованців озвучив один з віршів Шекспіра. Захоплюєтеся поезією цього драматурга й поета?

– Загалом я захоплююся прозою та поезію безліччю відомих класиків. «Єдине щастя в житті – кохати і бути коханим», писала Жорж Санд. Раніше я читала багато любовної лірики, але для того, щоб творити щось своє, потрібні особистий досвід і натхнення.

– Зрозуміло! Хотіли би залучити свою дитину до якоїсь із власних вистав?

– Моєму синові ще треба трохи підрости. Я би дуже хотіла залучити його до сцени, оскільки виступати в дитсадку хлопчик зовсім не хоче (сміється – авт.)! У свої 5-ть років він не був задіяний у жодній виставі. Хочеться поставити цікаву і дуже захоплюючу п’єсу про хлопчика, який залишився вдома на Різдво наодинці з собою. Як-от, у фільмі «Сам удома».

– Дякую за цікаві театралізовані виступи і за інтерв’ю! Натхнення Вам і творчих успіхів!

– Дякую, Вам також бажаю усього світлого й доброго!

Розмовляла Софія Пасічник

Коментарі закриті.