9 травня. Тернопіль. День Перемоги над нацизмом у Другій Світовій…

tulipsДень Перемоги. 9 травня. 2016 рік. Тернопіль. Хтось на дачі чи на городі в селі садить картоплю, хтось поїхав на пікнік з друзями. А хтось з оберемком тюльпанів вирушив до Парку Слави, щоб роздати їх ветеранам. Щоправда, таких бабусь і дідусів цього року там було зовсім мало. Точніше, майже не було. Чи то вже справді вони всі, ті, хто з трепетом ставиться до Дня Перемоги і для кого завжди було обов’язковим цього дня піти з квітами до Парку Слави, раптом стали дуже старенькими і безпорадними.
Чи то сама обстановка, яка з року в рік стає все невизначенішою та незрозумілішою щодо ставлення суспільства до Дня Перемоги, відлякала стареньких, а може родичі просто побоялися відпустити їх цього дня в місто.

У будь-якому випадку, цьогоріч у Парку Слави було досить малолюдно і тихо. Невеличкі групи людей з квітами в руках, поодинокі тернополяни, які підходили до гранітних плит, клали букети, хрестилися, шепотіли слова молитви. Були військові, багато правоохоронців. Священики відслужили панахиду… Хоча, з іншого боку, мир і спокій 9 травня у Тернополі, очевидно, є ознакою часу. Може, ми всі й справді втомилися від протистоянь, втомилися щось комусь доводити, ділити, переконувати, шукати аргументи і, не знаходячи слів, застосовувати вирази, а то й силу. А ще, можливо, просто ми втомилися від війни – і  тієї, давньої, і теперішньої, сучасної…

2016 рік. 9 травня. День Перемоги. День особливий, неоднозначний за сучасними історичними оцінками і підходами. Хоча, якщо бути відвертими самим перед собою, хто тепер знає правду, – тих, хто жив у ті далекі часи і хоч якось міг оцінювати події з точки зору правдивості отриманої інформації, не залишилися вже на цьому світі, тих, хто жив у той час і черпав інформацію з доступних джерел на зразок радіо, газет чи розмов та чуток, уже зараз в живих зовсім небагато. А історичні фоліанти, підручники та дисертації, як відомо, настільки часто правлять і переписують, що відшукати першоджерела і достовірні факти практично нереально. От ми зараз живемо зовсім близько від сучасної війни, маємо безмежні можливості для здобуття інформації про неї, – один інтернет тільки чого вартий. А телебачення – стрімери, позаштатні кореспонденти, прямі включення з місця подій, не кажучи вже про банальну відеозйомку на звичайні приватні мобільні телефони середньостатистичних громадян?! Але при цьому всьому ми, очевидно, і половини правди про хід справ не знаємо, хоча очевидців і учасників тих чи інших ситуацій, подій, що розгорталися і зараз відбуваються безпосередньо з кимось, кого ми навіть знаємо чи колись десь спілкувались чи зустрічались, багато. Але з’єднати в завершену картинку частинки того “пазла”, сказати щось однозначно, спрогнозувати з високою вірогідністю ми не можемо, на превеликий жаль… Тому можливо, станом на 9 травня 2016-го День Перемоги того далекого 1945 року видається нам особливим хоча б тому, що саме тоді закінчилася війна, настав мир… А коли настане цей день для сучасної війни?! Коли ми відзначатимемо наш День Перемоги?!

Тернопільська Липа

Коментарі закриті.