Сумний святий вечір: у Тернополі показали виставку різдвяних листівок з родинного архіву політв’язня

DSCN480129 грудня у галереї «Бункермуз» відкрилася виставка великодніх та різдвяно-новорічних листівок з родинного архіву політв’язня Миколи Мамуса – людини, чия доля заслуговує бути описаною у пригодницькому романі. Оповів цю захопливу, подекуди жахаючу, подекуди зворушливу, варту подиву і пошани біографію історик Сергій Ткачов.

«Микола Степанович Мамус, 19 грудня 1924 року народження, уродженець села Велика Плавуча Козівського району Тернопільської області, українець, безпартійний, з освітою 8 класів», – зачитує коротку довідку з судового вироку Сергій Васильович, – був засуджений вперше у 1948 році за статтею 54.1А кримінального кодексу УРСР («зрада батьківщині») на 25 років, вдруге відсидів у таборах Сибіру вісім років.

Пан Сергій реконструював життєпис Миколи Мамуса за старими фотокартками та спогадами, залишеними ним у кількох «копійчаних» зошитах… На цих пожовклих сторінках – уривки пам’яті, на дивом збережених юнацьких знімках – унікальні сюжети з життя, котре ніби охоплює декілька різних життів. На першій світлині в експозиції, зробленій у Римі, – молодий чоловік в шкіряному плащі, в елегантному капелюсі, на другій – міцний чоловік у невибагливій таборовій «формі» вже з гострим та суворим поглядом.

DSCN4798

– Микола Мамус належав до організації ОУН-мельниківців, підтвердженням цього слугує групове фото з «мельниківським» гербом українських земель у центрі та листівка з Німеччини, з підписом «торгівельна школа у Аусбургзі», – розповідає про результати свого дослідження Сергій Ткачов. – Позаяк «мельниківці» у 1944 році бачили безперспективність боротьби в лісах, де молодь просто б загинула від молоха радянської влади, вони різними шляхами евакуйовували її в Австрію та Німеччину, де вони жили у таборах та мали змогу закінчити освіту. Микола перебував у боївці ОУН на Бойківщині. У 1944 році через їх місцевість передавали на ремонт в Австрію танки у супроводі вояків одного з полків СС «Галичина». Таким чином, хлопці виїхали з цією танковою дивізією («Мертва голова» – «Тотенкампф»), у якій було на той час багато українців. Танкісти-українці видали хлопцям, аби ті не відрізнялися від інших, ерзац-форму «Ваффен-СС» – без петлиць.

DSCN4802

Таким чином Микола опинився в Австрії, а потім у Німеччині. Війна закінчується, а Микола продовжує співпрацювати з центральним проводом Андрія Мельника. У 1945 році німці сформували з українців, які були у різних військових формаціях, першу дивізію Української Національної армії під проводом нашого земляка, генерала Павла Шандрука (з Лановецького району). Ці солдати першої дивізії УНА відступали на Захід, аби потрапити у полон союзникам і здалися на кордоні Австрії та Югославії у полон англійцям, котрі розмістили їх – більше 10 тисяч – у таборі в італійському містечку Ріміні. Микола виконував роль зв’язківця ОУН і з величезними пригодами завдяки своїй нахабності проводив людей через Альпи. Микола Плав’юк, останній президент українського уряду в екзилі, який на той час був керівником юнацтва в ОУН, залишив спогади про те, як зухвалець Микола Мамус під псевдо «Мамай» проводив його через Альпи.

DSCN4805
Родина Миколи виїхала з УРСР пізніше. У 1945-47 рр. він шукав їх по таборах і нарешті знайшов на фермі в Судетах (Чехія). Микола поїхав туди та домовився про спільний від’їзд у Німеччину, адже його рідні загрожувала депортація в СРСР. Проте він мав іще одне завдання від «мельниківців» – налагодити зв’язок на словацькому кордоні поруч м. Пряшів. Однак за доносом господині його упіймали на конспіративній квартирі – словацьке населення було налякане українцями, бо в той час багато бандерівських боївок проривалися через кордон, створюючи нестабільну ситуацію тоді, коли, здавалося б, війна вже закінчилася.

DSCN4806
Органи безпеки впіймали Миколу і завезли спершу в Братиславу, потім у Прагу, куди з НКВД надійшла «бумага» з показами його товаришів, котрі на допитах здали його ім’я. Миколу переводять у Відень, а потім у Київ, у Лук’янівську тюрму, де він й отримав вирок на 25 років за зв’язки з ОУН. Почалася пересилка. Спершу – в Мордовію, в табори, потім – на лісозаготівлі в селі Суєтиха Тейшельського району Іркутської області.
В той час, як весь Радянський Союз підспівував романтичним композиціям Едуарда Хіля та Майї Кристалінської про річку Бірюсу, там, на річці Бірюсі, існував паралельний світ з суворими таборовими законами, протистоянням політв’язнів та «урок», «зеків», але зі своїми поняттями про честь, відвагу, відданість і романтику… Саме там Микола познайомився зі своєю майбутньою дружиною, Ярославою Владимир, чию сім’ю вивезли з України за звинуваченням у куркульстві.

DSCN4809
З того періоду в архіві залишилися знімки, як святкували в’язні Великодні свята, спогади та поштівки, серед яких особливе місце займає саморобна листівка з обгорткового паперу, де поруч із власноруч намальованою трояндою, – привітання з днем народження від дівчини Соні. Зберігся через більш ніж півстоліття і гравюрний портрет Миколи, зроблений, найвірогідніше, художником Миколою Волощуком, також уродженцем Козівського району, членом «бандерівського» крила ОУН, з яким «Мамай» відбував ув’язнення.

DSCN4811
Звільнився Микола Мамус у 1963 році, але свобода тривала лише 17 літ: у 1980-му, коли в Москві мала відбутися олімпіада, по СРСР пройшла «зачистка». Незважаючи на бойкот більшості країн, в Радянський союз мала приїхати маса іноземців, тому всіх, хто міг би мати «небезпечні», з погляду влади, контакти (а людина, котра вже була раніше ув’язнена і мала в Америці рідного молодшого брата, маму і тата, очевидно, була під підозрою), посадили за «антирадянську» діяльність. На отриманні Миколи в той час вже було троє малолітніх дітей, старшому – Ігорю – виповнилося 15 років. Сім’я залишилася без годувальника і без майна, а на долю Миколи Степановича вкотре випав тяжкий удар.

DSCN4812
У той період йому надходять вітальні різдвяні листівки з Австралії, Німеччини, Великої Британії, поздоровлення зі святами надсилає брат Василь з США. Чимало в експозиції листівок на релігійні мотиви: справа у тому, що дисиденти на Захід передали списки, де, крім людей, ув’язнених через політичні мотиви, були й в’язні сумління – радянська влада переслідувала прихильників інших віросповідань – п’ятидесятників, Свідків Єгови тощо. І ось ці листівки від баптистів та інших протестантів надходили Миколі Мамусу з Італії, Австралії, Нової Зеландії, усіх куточків світу.
Микола Мамус був звільнений за особистим проханням американського президента Рональда Рейгана, котрий надіслав М. Горбачову списки в’язнів сумління, котрим вимагав дати волю – як необхідну умову «потепління» у відносинах з СРСР. Остання листівка з вітаннями родині з Різдвом від Миколи надходить у 1987 році з Архангельська.

DSCN4816
На цьому виставка не обривається – у ній іще листівки від численних друзів, вітання з Різдвом від Миколи Щербака – товариша Миколи Мамуса до останніх днів, а за сумісництвом – професора, академіка, директора зоологічного музею НАН України, в якій науковець дякує своєму другові (з освітою всього вісім класів!) за борошно та картоплю, котрі той надіслав з Козови у столицю в голодні 90-ті роки…
Все життя Микола Мамус підтримував друзів, залишився у пам’яті своєю сміливою та проривною вдачею, а його підтримували теплі слова на нечастих, але таких вчасних листах.

DSCN4819

Різдвяні свята, які ми проводимо у затишному сімейному колі, привід згадати про тих, хто позбавлений щастя бути з рідними, – сьогоднішніх українських політв’язнів. Тож наприкінці заходу Марічка Юрчак зачитала привітання для української льотчиці Надії Савченко, яка зараз перебуває в тюрмі в Російській федерації. Листівки з різдвяними вітаннями організатори виставки відправили також режисеру Олегу Сенцову та громадському активісту Олександру Кольченку, котрі, як і ще десяток українців, незаконно вивезені з батьківщини та позбавлені волі чужинською владою. Організатори сподіваються, що слова підтримки знайдуть своїх адресатів, адже такі листи і в минулому ставали для ув’язнених радісним променем світла.
Марія Богданович, Тернопільська липа
Фото автора


Коментарі закриті.