“Я пишу про порухи душі простих людей” – письменник Володимир Лис у Тернополі

DSCN3662 LYPA2 жовтня у бібліотеці-музеї «Літературне Тернопілля» відбулася зустріч бібліотекарів, майбутніх акторів та журналістів із відомим письменником Володимиром Лисом. Привід завітати до нашого міста у автора був достойним – 1 жовтня на сцені Тернопільського драмтеатру ставили виставу за його п’єсою «Століття Якова: перше кохання»

На творчій презентації майстер слова декламував свої дитячі вірші, рекламував книжки дружини та поділився своїми планами щодо майбутнього роману.

ЧИТАТИ:

“Століття Якова” за дві години показали у тернопільському драматичному театрі (фото)

Володимир Лис проміняв журналістське ремесло, про яке мріяв з дитинства, на письменницьку ношу, сповнену не лише «псуванням паперу», як каже сам автор, але й поїздками, презентаціями, зустрічами з читачами – про що ні на хвилину не шкодує.З-під пера письменника вийшло вже двадцять книг і мабуть, секрет їх популярності у тому, що вони не лише легко пишуться, але й легко читаються, залишаючись при цьому серйозною літературою.

 – Я все своє життя писав про одне і теж саме; я, услід за Вільямом Фолкнером, не втомлююся повторювати, що єдиний достойний предмет для зображення у літературі – це порух людської душі – чи це XVIII, чи це XIX, чи це XX і XXI століття, – говорить пан Володимир. – Героями нашої літератури і нашого кіно, телебачення, услід за російськими, є дві крайності – суперпозитивні багачі або наркомани, криміналітет, люди дна. Але 95% населення України – звичайні прості люди, які виживають хто як може. Про порухи людської душі оцих простих людей я й пишу. Про це і «Соло для Соломії» – жіноча версія «Століття Якова».

Данину своїй бабусі автор віддає у книзі «Із сонцем за плечима. Поліська мудрість Пелагеї», де зібрано фольклор, казки, легенди, трактування снів та оповіді старенької Палажки.

–Вона була, мабуть, останньою із тих берегинь давньої традиції, дивовижно поєднувала язичництво з християнством, до неї приходили за порадою і ліками. Вона годувала мене «щавушним» борщем та гарбузовою кашею, любов до яких залишилася на все життя, – ділиться Володимир Лис.

Остання за часом книга – це «Країна гіркої ніжності» – розповідь про три жіночі долі на тлі ХХ століття.

 – Серед героїнь – старша жінка з дивним ім’ям Даздраперма – «Даздраствуєтпервоемая», яку ласкаво називали Даза. Її батько стає ворогом народу, вона зазнає поневірянь у таборі для дітей і потрапляє на Волинь. Це реальна історія про медсестру, яка приїхала на Волинь, боялася бандерівців, але до неї про допомогу приходили люди, і одного разу їй навіть довелося приймати пологи у схроні. Друга історія, почута від в’язнів, про дівчину, яка покинула навчання в університеті і поїхала вслід за кримінальним авторитетом в колонію і де прожила 10 років. Третя історія розгортається на тлі Помаранчевої революції: я спробував дослідити,як виникає кохання на Майдані і що з того виходить.

Також похизувався Володимир Лис перевиданням свого психологічного детективу «Камінь посеред саду» і творчим доробком своєї дружини, з якою вже 43 роки разом,Надії Гуменюк.Нещодавно вийшов друком її хвилюючий роман «Вересові меди», відзначений першою премією конкурсу «Коронація слова».

 – Це роман про долю людську і роман про перший український театр на Волині. Нещодавно святкували 75-річчя театру, але перший український театр на Волині був створений у 1928 Миколою та Ніною Певними. Микола Певний був розстріляний, а Ніна певна була вислана в Сибір і не захотіла повернутися. Вона повторила Слова Калнишевського: «Немає потреби міняти меншу тюрму на більшу тюрму». До 1982 року прожила, сортувала рибу в селищі з дуже характерною назвою Перегрьобноє, Ханти-мансійський округ. Цей роман про людей героїчної долі – Миколу та Ніну Певних та актрису їх театру Дану Ясницьку.

 

У письменницькій скарбниці Надії Гуменюк є книга «Янгол у сірому», збірка повістей «Коханий волоцюга», роман про долю та пам’ять «Енна» та «Лелеча фортеця» – дитяча повість, поштовхом до написання якої став сюжет про Микулинецький замок на Тернопільщині.

У Володимира Лиса осінь, пора багрянцю, – найбільший час писання та натхнення. Автор відкриває секрет, що працює зараз над новим романом, у якому постарається описати два століття життя одного сільського кутка.

 – Я збираю історії, міксую їх і намагаюся створити роман на цьому матеріалі: про чоловіка, який мав дві сім’ї: його змусили женитися, а він продовжував любити і ходив до іншої, і мав дітей і там і там. І закінчилося все тим, що дві сім’ї об’єдналися: так легше город копати, за господаркою ходити. Про інженера, який одружився зі старшою вдовою, кілька пар, які дружили з першого класу і створили сім’ї – в одних все склалося добре, в інших – по-іншому…

 

Також Володимир Лис зізнався, що тернополяни, окрім нової книги, скоро, схоже, матимуть нагоду побачити на телеекранах серіал, знятий за романом «Століття Якова».

Марія Богданович, Тернопільська липа

Фото автора



Коментарі закриті.