Олексій Кайда: Для наших хлопців на Сході важливо розуміти, що вони не самі і не кинуті

1555333_793151394068755_4397677158734409684_nУ другій частині інтерв’ю з Народним депутатом Олексієм Кайдою розмовляємо про особливості конфлікту на сході України, про участь ВО “Свобода” у підтримці батальйону “Січ”, піарі на війні та про те, якою має бути наступна Верховна Рада.

– Багато йде розмов серед людей про те, що політики піаряться на АТО. Це ж закидають і представникам «Свободи». Деякі невдалі фото діючих депутатів викликали значний резонанс в електронних ЗМІ та соцмережах: похвалився, а люди це висміяли. Поясніть про підтримку Вашою партією батальйону «Січ», яким опікуєтеся від початку створення. Чим він займається? Як Ви ставитеся до піару на такій чутливій для суспільства темі, як АТО? В цій ситуації політики повинні йти воювати чи волонтерити?

– У цій темі я б хотів почати з цифр. Триста сорок п’ять свободівців зараз служать в різних батальйонах, таких як “Азов”, “Айдар”, “Шахтарськ”, “Дніпро”, “Донбас”, але більшість з них – в батальйоні особливого призначення Міністерства внутрішніх справ “Січ”. Ми взяли під опіку цей батальйон і одягнули, починаючи від шкарпеток, та забезпечили зброєю. Купили два БРДМ, броньований КАМАЗ, ЗІЛ-131 і п’ять позашляховиків. Ми все це закуповували за кошти ВО “Свобода”. Крім того, “Свобода” передала на армію, на різні підрозділи, коштів і речей, засобів захисту на понад сорока мільйонів гривень. Чи це піар, чи ні? Піариться, на мою думку, той, хто розповідає небилиці, а основні кошти кидає на ЗМІ для розкрутки. Ми цим не займаємося. На превеликий жаль, вже п’ять свободівців загинуло в зоні АТО.

На одному з радіоефірів сказали, що Славянськ – це не зона АТО. Справді, батальйони “Січ”, “Київська Русь”, “Київ 1”, “Київ 2” дислокуються в Слов’янську, але виконують бойові завдання в зоні АТО. В тому числі, 27 вересня батальйон “Січ” разом з Нацгвардією, але безпосередньо наші бійці, ліквідували десятьох терористів. Вичислили вантажівку, яка їхала з погашеними фарами, і знищили її разом з десятьма терористами. Знищило їх на блокпості Д1 під Дебальцево. Це піар, чи робота військових?

Я пригадую події Майдану і тоді, коли були певні екстремальні ситуації, то якщо з’являлася купа камер, ми вже знали, які політики там будуть. А люди весь час запитували: “Де ж “Свобода”?” Хоча “Свобода” кожного дня виводила на Майдан від півтори до п’яти тисяч членів партії. Ми тримали КМДА, Жовтневий палац, наші співкоменданти були в будинку Профспілок, а потім – у відбитому Українському домі, Валерій Черняков був співкомендантом Майдану разом з Парубієм. Але ми в той час не піарилися, не бігали з камерами. Ми робили революцію. Нам було не до того, щоб десь “світитися”, “зніматися” і транслювати себе на телеканалах. А на той час, вже дехто почав свою передвиборчу президентську кампанію, ще перед Новим Роком. Ми ж були просто бійцями цієї революції і робили свою справу. Те ж саме ми робимо і в зоні АТО: допомагаємо людям. А хто як хоче нехай так це і розцінює.

10590672_609784112469987_4242124294745873873_n

Що, на Вашу думку, буде далі на Донбасі?

– На превеликий жаль, але я думаю, що ситуація буде тліючою. Щось на зразок Придністров’я чи Сектора Газа. Якби Російська Федерація не допомагала терористам, ми б давно завершили цю операцію. Але нас не послухали ще в березні місяці, що потрібно вводити воєнний стан. Багато люду боїться цього або не підтримує. Але якби послухали нас тоді, коли ДНРівці мали тільки стрілецьку зброю, то при воєнному стані ми б їх взяли в кільце, піднявши армію та правоохоронців, і швидко би все вирішили. Зараз же терористи мають БТРи, танки, артилерію, ГРАДи, УРАГАНи, СМЕРЧі, і тепер ситуація зовсім інша. На превеликий жаль, зараз хтось намагається зробити вигляд, що вони не чули “Свободу”. А ми кричали в березні, квітні, травні, що потрібно  робити рішучі кроки.

Я політик з двадцятирічним стажем. І тому хочу нагадати ще один знаковий момент. Ця ситуація з воєнним станом нагадує мені іншу нашу ініціативу, яка вже зараз прийнята і, сподіваюся, буде реалізовуватися, бо підтримується владою і суспільством. Ще у березні 2005 року народний депутат України Олег Тягнибок зареєстрував законопроект про люстрацію. Це було понад дев’ять років тому. Зараз дуже багато з’явилося новітніх люстраторів. А якби у 2006-2007 роках демократична більшість проголосувала за люстрацію, то ми б не мали Януковича. Тому ми про це будемо нагадувати і про воєнний стан також. Бо багато речей якось так, між іншим, забуваються. Так само зараз вже забувається революція Гідності. Випливають інші люди, яких я на Майдані і не бачив. А вони зараз хизуються тим, що були великими революціонерами. Натомість, забувають про сімнадцятьох членів нашої партії, які є в Небесній Сотні.

Вам закидають, що Ви теж піаритеся на АТО. То Ви з батальйоном «Січ», то вже на засіданні Верховної Ради.

– Я відверто казав, що був в АТО. Але коли проходила сесія Верховної Ради, ми поверталися назад. А в цей час я читав багато статей в тернопільській пресі про те, що Кайда каже, що він в АТО, а сам сидить на сесії Верховної Ради. А якби Кайди не було і певний законопроект не пройшов би, то мене ті ж самі журналісти обливали би брудом, що ти, мовляв, такий негідник, не виконуєш обов’язки Народного депутата. А після сесії ми знову їхали на Схід. Зараз відбулася вже друга ротація в батальйоні “Січ”. Відповідно, інші Народні депутати поїхали до нашого підопічного батальйону.

А в чому була Ваша роль під час перебування в батальйні “Січ”?

– Є два моменти. По-перше, ми привозило туди техніку, теплі речі, продукти харчування. Адже коли відправляли батальйон на місце їхньої дислокації, то дали їм для харчуваггя лише сухпай. І все. Вони там мали бути більше місяця, а їх забезпечили продуктами лише на тиждень. Проте основним моментом перебування там Народних депутатів все ж був психологічний. Я пригадую, коли батальйон «Січ» відправляли на схід, то один з бійців, побачивши нас, запитав: “А ви з нами їдете?” Я відповів ствердно, то в нього так загорілися очі, він почав нас обнімати і дякувати. Така підтримка для наших вояків дуже потрібна. Вони бачили, що Народні депутати їдуть разом з ними, і це була необхідна для цих хлопців психологічна підтримка, яка давала розуміння, що вони не самі і не кинуті напризволяще.

Як будуть жити в найближчий час ті люди, які залишилися на окупованих територіях? Йде зима, а там нічого не працює, комунікації пошкоджені.

Я думаю, що вони повинні запитати тих терористів, як вони мають жити? Бо частина з тих людей ходила на мітинги за ДНР і ЛНР. І вони й далі нес звинувачують. Приходилося чути не раз, в томй самому Слов’янську, що “це все ви винні, і все почалося через ваш Майдан”. Але більшість людей у Слов’янську підходили під час патрулювання і просили їх тут не залишати, не йти нікуди, їх захистити. Люди стояли і плакали, говорячи ці слова. Зараз там велика частина людей змінила своє ставлення до України і розуміє, хто для нас Росія. Якщо порівняти, то десь вісімдесят відсотків населення на визволених територія Донбасу за Україну, а приблизно двадцять відсотків залишаються зі старими поглядами. Людям промивали мізки через російські ЗМІ і зараз не просто змінити ту ненависть, яка пропагувалася по відношенню до України. І та ж сама Партія Регіонів та комуністи підігрівали ці настрої. А тепер 137 негідників знову намагаються попасти у Верховну Раду. Тому, коли ми говоримо про люстрацію, то маємо розуміти, що кожна людина повинна через себе пропустити це своєрідне очищення. Позбутися ненависті, заздрості і інших не хороших звичок. Найкращий люстратор для кожного з нас це наша совість.

Коли та територія України, яка не перебуває під нашим контролем буде повернута?

Дуже багато тут залежить, в першу чергу, від політичної волі вищого державного керівництва. По-друге, ситуація залежатиме від економічного рзвитку країни. І в третю чергу від світового співтовариства. Якщо ці всі чинники зійдуться в одну точку, тоді ми відвоюємо свої території. Коли ми будемо вести свою пропаганду через ЗМІ на сході і показувати як живемо ми, а як вони, то ті українці, що там залишилися швидко повикидають всяких болотових, бєсів та іншу нечисть.

Така позиція означає, що “Свобода” змирилася з тим планом Порошенка, за який ви не голосували і критикували Президента?

Ми не змирилися. І, вийнявши карточки, справді не голосували, за закони про амністію і особливий порядок місцевого самоврядування на окремих територіях Донецької та Луганської областей. Ми й далі залишаємося прихильниками воєнного стану, щоб поставити країну на воєнні рейки, модернізувати армію. В законі про воєнний стан однозначно чітко прописано, що він вводиться у разі агресії. І це не означає оголошення комусь війни. Крім того, ми зараз живемо в країні з двома реальностями. Коли приїздиш зі Сходу в мирне місто – Київ чи Тернопіль – і бачиш, як на одній вулиці ховають загиблого, а на другій йде гульбан, феєрверки, салюти, то це як мінімум неприємно. А по совісті, це неповага до тих хлопців, які зараз там на сході сидять в окопах, яких далі обстрілюють, які далі гинуть, отримують поранення. Знову ж ми маємо проблеми із забезпеченням армії. А згідно із законом про воєнний стан, підприємства будь-якої форми власності при необхідності за вказівкою держави працюють на оборонку. Але в нас це бояться робити. Розумію, що багато людей не підтримують воєнний стан, як не підтримують війну. Але нам прийдеться воювати. Тому зараз необхідно відроджувати армію, нарощувати воєнний потенціал і для цього повинна бути навіть моральна мобілізація кожного українця.

Ви говорите, що повинна відчуватися економічна різниця в тому, як будемо жити ми і окуповані території. Ви вірите в те, що така економічна динаміка відбудеться? Адже Україну постійно переслідують економічні неуспіхи.

Я є непереборний оптиміст і в це вірю. Мало хто вірив, що будуть ухвалені антикорупційні закони, але їх ухвалили. Також був проголосований закон про очищення влади і Президент його підписав. Тобто треба вірити в добрі речі і вони обов’язково будуть.

Така логіка означає, що й наша модель олігархічної економіки теж буде змінена? Адже ті всі реформи, про які ви говорите, були вигідні олігархам і вони не пропускали змін в державній системі? Чи бачите Ви, що роль олігархів послаблюється?

Суспільство у нас змінилося. На превеликий жаль, політики і крупні бізнесмени ще не поміняли свою свідомість. А люди змінилися. Вони відчули себе вільними, зрозуміли, що можна вирішувати питання без хабарів. Та поступово і політики, і крупний капітал зміняться і ми цей шлях пройдемо. Так, ми затрималися на ньому шляху вже на двадцять три роки, на превеликий жаль. Але я все ж таки сподіваюся, що наші діти будуть жити в нормальній українській європейській країні. Якщо ми прийняли рішення йти в Європу, то не потрібно вигадувати велосипед. Ми повинні брати за основу закони європейських країн, скажімо, тої ж самої Польщі, і їх пристосовувати до наших реалій. Щоб в майбутньому в Євросоюз ми вступили з готовою  державною системою. Ми мусимо змінити нашу судову систему, систему державногоо управління, законодавчу систему.

На вашу думку, зараз у політиків та держслужбовців з’явилося відчуття того, що вони підзвітні громадянам і що люди не змиряться тепер з чиновницьким свавіллям?

Поступово це настає. Правда, не так швидко, як би хотілося. Я провів у Тернополі десятки зустрічей і на них люди говорять про те, що нічого не змінилося. Адже люди хочуть змін вже зараз. Але крім того, що я оптиміст, то ще й реаліст. Можливо, пройде далеко не місяць, не два і навіть не півроку, для того щоб змінилася та система, що будувадася не двадцять три роки, а була закладена ще за радянських часів. І тепер цю корупційну складову, відкатів, схем, хабарів, кумівства – по гвинтику потрібно розбирати і будувати нові механізми.

Що має далі робити такий орган як Верховна Рада, якою повинна бути вона у новому складі?

У першу чергу повинна змінитися ця (!) Верховна Рада. А друге, вона повинна займатися виключно законотворчим процесом, як це передбачено Конституцією України. Не лобіюванням чиїхось інтересів. Верховна Рада повинна вибудувати такі закони, щоб народний депутат не бігав і не пробивав ремонт каналізації, не «вигризав» якісь додаткові дотації чи субвенції. Народний депутат має написати такі закони, щоб усі регіони отримували те, що їм належить, щоб не було ручного управління. Бо зараз основний механізм управління регіонами влаштований так, щоб недодати кошти і до тебе прибігали, падали на коліна та за певні преференції давати подачки. А цього не повинно бути.

Як Ви змінилися за цей рік?

Напевне став більш виваженим, а може й ні… То залежить від ситуації. Та, скоріше, не змінився. Завжди те що думав, те й говорив. Так роблю і зараз. Став більше цінувати сім’ю. Дуже хочеться зараз дітей…

Що Ви не зможете простити політику чи чиновнику після подій, які відбулися в Україні?

Антиукраїнськоі діяльності ніколи не пробачу.

 

Від автора. Після закінчення інтерв’ю, Олексій Кайда рвучко розірвав пачку сигарет, намагаючись пошвидше дістати одну з них. “Ви ж покинули палити? Що сталося, чому почали знову?”, – запитала я. “Запалив знову 20 лютого на Інститутській. І не можу перестати палити, поки що. Нічого, все налагодиться і я покину”, – відповів він.

Розмовляла Тетяна Долішна, Тернопільська липа.

Коментування вимкнено до запису “Олексій Кайда: Для наших хлопців на Сході важливо розуміти, що вони не самі і не кинуті”

  1. Radyk коментує:

    Ага, особливо він їм своєю брехнею допомагає