Тернополяни подружилися з «Мамонтом»

IFМенше двох місяців тому в нашому файному місті оселився новий мешканець. Великий, дужий, страхітливий на вигляд, але насправді – товариський та приязний, відкритий для всіх з 11 ранку до 11 вечора. І бивні у нього зовсім не страшні, бо – намальовані. А як затишно в гостях у «Мамонта»! Журналістка «Тернопільської липи» поспілкувалася з чотирма власниками нововідкритої «дружньої ресторації».

Їм немає й тридцяти, але вони можуть слугувати наочним посібником зі створення власного бізнесу та втілення своєї мрії. Можливо, секрет молодої команди у єднанні заради улюбленої справи?

– Нашу команду єднають і родинні зв’язки, і довготривала дружба. Часом друзі стають набагато ближчі, аніж родичі. Всі питають: чи ви не сваритеся? Інколи буває, але насправді особливих конфліктів не виникало. Кожен займається тим, що йому більше подобається і виходить, – розповідає далі співвласниця ресторану «Мамонт» Ліля.
– Ми не сваримося тільки дискутуємо, адже вже стільки років разом, живемо під одним дахом і все погане, що могло, вже давно «вилізло», – додає з посмішкою Віталій.
– Лілю, як вдалося згенерувати ідею відкриття ресторану?
– Ідею створення закладу ми виношували вже давно. Мабуть, кожен по-різному собі це уявляв, але хотілося можливості якоїсь більш творчої реалізації. Бо попередні наші види діяльності були «технічно-суховаті» – ми працювали у сфері зв’язку. Я, наприклад, – виконувала функції маркетолога. Напевне, у всіх нас був «гостинний» потенціал, який шукав вираження… 

Навіть назву ресторану компаньйони обирали між «Друзі» та «4friends». Однак заклад постав під вивіскою «Дружня ресторація «Мамонт». Здогадатися не складно, що ресторація розмістилася під боком у краєзнавчого музею, що знаменитий макетом первісного звіра.

– А от що означає ця маленька плашка на голові у волохатого слоненяти?
– Коли я намалювала мамонта, він був надто відсторонений. З’явилася пташка, яка пояснює нашу відкритість, щирість, дружелюбність.
– Чи могли б ви пояснити концепцію «дружньої ресторації»?
– Перш за все, це наш європейський підхід. Хтось із власників завжди є в ресторані. Ми стараємося знайомитися з гостями.. Проводимо екскурсії для тих, хто бажає. Всіма силами створюємо дружню атмосферу, невимушену, камерні концерти, зустрічі, затишок… 
– Наш девіз: всі наші гості – друзі! – підкреслює Віталій.

Проте від першого забитого цвяшка до відкриття пройшло півроку… А від бару «Княжий», що був тут раніше, залишилося хіба розташування.

– Коли знайшли годяще приміщення, очі подивилися і злякалися, а руки – зробили! – каже Ліля.
– Все з нуля почали. Десь з 500 мішків сміття винесли. Звичайно, були скептики – казали «та у мене в хліві в селі краще». Але дуже підтримували батьки, допомагало багато друзів, і зараз допомагають.
– Літній майданчик мав спершу інший задум. Нам довелося познайомитися з архітектором, автором проекту краєзнавчого музею, з ним узгоджувати план. Але вийшло непогано. Ми хотіли все зробити відповідально і правильно, так що вся документація в нормі. – розповідає Сергій.
– Чоловіки багато доклалися, звичайно, більше працювали фізично – вони витриваліші, сильніші… – визнає Ліля.
– Зате коли Лілічки немає, то букети виходять не такі гарні! – посміхається Віталій.
– Хто працював над декором, над підбором страв?
– Кожен з нас зайняв певний сегмент і намагається не пхати свого носа у чужу справу. Хоч у нас різні характери, але все якось зійшлося. Радимося, але доходимо до консенсусу. Я доклалася до декору з допомогою тернопільської дизайнерки, Віталік взяв на себе технічну сторону, займався комунікаціями, Ігор – кухнею, закупівлею обладнання, вивчав цю сферу глибоко. До складання меню також підійшли професійно: наймали столичного шеф-кухаря, багато допомагали тернопільські хлопці-повари. У такому тандемі з’явилася і наша фірмова страва – «пивний суп».
– Мамонт – він же травоїдний. Чи комфортно у вас вегетеріанцям?
– Так, у нас є кілька овочевих страв, грибних.
– Чи є у вас заморожене м’ясо [мамонта] і чи готові ви до візиту ревізора?
– Насправді, наскільки я бачу з телепередач, в Ольги Фреймут немає чіткого критерію оцінки закладу. Можливо, живі квіти її підкуплять, а може щось інше сподобається…
– От замороженого м’яса в нас немає. Подаємо тільки курку та свинину. Продукти закуповуємо щодня, оскільки в нас невелика кухня і немає приміщення для зберігання «запасів», – додає Віталій.
– Чи «Мамонт» має особисту відразу до хмільних напоїв? Інакше як пояснити відсутність у меню алкоголю, окрім вина та пива?
– Насправді відвідувачі рідко запитують про міцні напої. Так заклад вийшов «напівсімейного» типу.
А хто не обійдеться без трунків, то може скористатися послугою Cork fee – сплативши 40 грн з пляшки ви можете наливати принесений із собою алкоголь. Проте відвідувачі рекомендують краще посмакувати тутешнє «живе» пиво…
– Наше пиво – з невеличкої броварні під Тернополем, з Великих Бірок. Там мешкає справжній пивовар-фанат своєї справи, який створив свій «Пивний двір» також практично «з нуля». Він постійно їздить по пивних фестивалях, оновлює обладнання. Пройшов дегустаційну комісію, отримав всі підтвердження якості і високого смаку його пива, самі можете оцінити! – запрошують власники.
– А яку ж музику слухає «Мамонт» та його гості?
– Різні акустичні варіанти – ми проводимо невеличкі концерти. У нас не буде ні важкого року, ні попси. Не плануємо запрошувати «зірок» (хіба з часом – Ліля). Хочемо, щоб рекламувався наш заклад, а не «зірка». Тому співпрацюватимемо з маловідомими чи невідомими гуртами. Головне, аби вони створювали приємний настрій. – відповідає Віталій.
– Які ваші гості, який у них характер?
– Різні. Приходить і молодь, і старші люди. Мабуть, люди, котрі близькі нам по духу. Ми чекаємо у гості всіх. До нас заходив Арсен Мірзоян, письменниця Надійка Гербіш спершу подарувала збірку своїх «теплих» історій, а потім стала нашим постійним відвідувачем і другом. Приходять гості, діляться своїми улюбленими книжками. У нас часто буває художник-реставратор Андрій Чернець. Він подарував нам картину зі своєї майстерні, яка вдало доповнила інтер’єр.

Тут є де кинути оком – кожна дрібничка продумана зі смаком та любов’ю. Увагу затятого книголюба одразу привабить стелаж з різноманітними виданнями, дівчата будуть у захваті від милих котів, що грайливо розсілися на диванах. На стіні – шведський алфавіт, у стіні – фейкове бра, а на стелі – букет із лампочок. Картини замовляли у місцевої дизайнерки. А колекція листівок розпочалася з особистої збірки Лілі.

– Напевне, ви чути про рух посткросінгу? Ось тут листівки з різних країн, остання – з острова Сардинія. Виставка постійно доповнюється картками відвідувачів. Один гість вручив оригінальне фото Боба Марлі 1978 року, котре йому подарував сам автор, американський фотограф Пол Наткін.
– Стільці тут – антикваріат. Є з ХVIII століття, інші – яким по 50-60 років, відреставровані, власноруч оббиті. Хтось каже: «ой, та це ж такі кріселка, як у мене в селі» – але обійшлися вони нам дорожче, аніж нові. Щось вимінювали, десь викупляли…
– Що чекає у ресторації на відвідувачів з дітлахами?
– Офіціанти наші розважають дітей, ось у нас ціла полиця з різними забавками. Це не може не тішити батьків. А минулого місяця у нас тут проходив Форум з грудного вигодовування.
– Розкажіть про проект «Мамонт Сінема»?
– Цей проект нам допомагає реалізовувати викладачка КНУ Оксана Лемішка. Вона якось просто завітала до нас в гості і запропонувала нам демонструвати фільми англійською мовою, а потім проводити обговорення між глядачів. Такі проекти в столиці проводяться давно і звично. А в нас – будемо пробувати створити свій English Speaking Club.
– Чи плануєте ви мистецько-просвітницькі заходи, адже знаходитеся на Майдані мистецтв?
– Чому ж ні, плануємо. Взагалі, ми завжди рекомендуємо нашим відвідувачам завітати в музей. Багато хто був там вже давно, або взагалі ніколи не бував. Організовуємо виставки, вже зовсім скоро – з 27 серпня до 14 вересня – тут будуть представлені роботи молодої художниці Юлі Мельник, у жовтні – виставка фотографа Юлії Версти та модельєра Катерини Тимочко.
– Якщо все вдасться, влаштуємо тернопільський «Октоберфест», барбек’ю-days, взимку будемо ліпити снігових баб на літньому майданчику…
– Ми влаштовуємо кавові дегустації, чайні церемонії, скоро будуть і винні дегустації. А в меню вже в середу з’явиться какао!

І це не єдина зміна, яка в близькому часі чекає відвідувачів «Мамонта». Оновиться меню холодною кавою та безалкогольними коктейлями…

– А на осінь будемо міняти вина. Будуть у нас і бізнес-ланчі, сезонне меню, але це складний процес, самі розумієте…
– У «процесі» виявляються якісь недоліки, дається взнаки нестача досвіду. Але ми постійно реагуємо на пропозиції відвідувачів. З’явилася у нас і така симпатична книга відгуків.

Тут сподобається не лише палеонтологам: «Мамонт» потурбувався про всіх. Для «робочих конячок» – безкоштовний Wi-Fi, для закоханих пар – ненав’язлива музика, троянди і вогники свічок на столиках, для відпочинку з друзями – смачнючі наїдки та доброзичлива аура в кожній деталі.
Чого немає – так хіба наскальних малюнків!
А кого не вистачає? – Вас.

Марія Богданович, Тернопільська липа

Коментарі закриті.