Звідки до нас прийшов пасхальний заєць?

Ми звикли, що основним атрибутом Пасхи є писанки, проте у західній Європі чи, скажімо, в Америці – це пасхальний заєць. За легендою він розмальовує яйця до Великодня та ховає їх у саду. Діти шукають великодні яйця вранці у Великодну неділю.

Мотив великоднього зайця поширився в 2-й половині ХХ-го сторіччя. Завдяки комерції він витіснив попередніх «постачальників» великодніх яєць. Так, у деяких частинах Швейцарії «постачальниками» яєць була зозуля, а у Вестфалії ним був Великодний лис, у Тюрінгії приносив лелека, а у Богемії — півень.

Пасхальних зайців роблять з чоколяди, марципану, цукру. Хоча бувають пасхальні зайці і зовсім не їстівні, а чисто декоративні, зроблені з дерева, порцеляни, воску і таке інше. Деякі з них є справжнім витвором мистецтва.

Традиція пасхальних зайців, як і традиція розмальовування писанок, йде з глибоких язичницьких часів, коли наші предки вірили у різних богів, які втілювали собою ті чи інші сили природи. А Пасха в язичницькому сенсі була приурочена до приходу весни. І багато різних народів ще з дохристиянських часів, не змовляючись між собою, відзначали це велике свято.

Саме слово «Пасха», яке вимовляється як “Easter” англійською або “Oster” німецькою, походить від імені язичницької богині весни Остари. Культ її був вельми популярний у дохристиянські часи серед чисельних німецьких та скандинавських племен, всіх цих готів, саксів, англів, ютів. І, звісно, свято Пасхи у них було присвячено саме їй, Остарі – богині весни.

Одним з головних супутників квітучої богині був заєць. Стародавні люди вважали зайця (як і його прирученого родича – кролика) – символом плодючості. До сьогодні ми вживаємо вислів: «плодитися як кролики». Тож заєць разом з кроликом виступають (як і яйця, зокрема крашені яйця – писанки) одним з глибинних архетипів нашої підсвідомості, який втілює сексуальну енергію, ерос, без якого не можливе відтворення нового життя. Але, якщо яйце – глобальний образ, характерний для багатьох народів світу, то заєць притаманний в основному народам західної Європи.

Завдяки емігрантам з Європи великодний заєць набув розповсюдження далеко за межами старого світу. І тепер смачненькі чоколядові пасхальні вухастики радують діток по обидві сторони Атлантичного океану.

Зокрема, в США пасхальний заєць став доволі популярним. Причому, сьогодні у англійській мові частіше вживають вираз «Easter Bunny» – пасхальний кролик, замість «Easter Hare» – пасхальний заєць, і через це образ часто тлумачиться як кролик.

Ще один цікавий факт: виявляється в Німеччині ходить байка, що нерозпроданих шоколадних зайців переплавляють. З них потім роблять різдвяних Дідів Морозів. І продають на Різдво. І так далі по колу. Німці, а в байки вірять! До слова, у Мюнхені існує музей Великодного зайця.

А що ж думають українці стосовно шоколадних пострибайчиків?

– Це, напевно, гарна традиція, але як на мене, вона обамериканилась, бо майже скрізь у Європі на Великдень робили з масла баранчиків. Пам’ятаю бабусиних баранчиків – вони смачніші за будь-які шоколадні цукерки. Шкода, що ми забули цю нашу прекрасну традицію з баранчиками.

– Я не знаю, щоб у наших традиціях було ховати в траві яйця (зайців) і щоб діти їх шукали. У нас після Великодної служби дарували один одному крашанки, дорослі дітям, діти дорослим, не обмінювалися, а дарували. Приміром, майже у всіх європейських народів – дівчина дарує крашанку тому хлопцеві, який їй подобається – так би мовити натякає, що, якщо посватає, гарбуза не вручить. А ще крашанками стукалися – у кого міцніше, і т.д. Це дуже веселе і гарне свято. На жаль, традиції призабуті, тому на Паску святять вино і “розговіюються” спиртним, часто до свинячого вереску.

– Особисто я дуже люблю крашанку з маслом і хріном, смакота! І не порівняти ні з якими шоколадами!

– Зайці пристрибали до Америки з Європи, а ось шукати їх в траві – це вже прийшло до нас з Америки. І ось чому: у нас дуже шанують харчі – і гріх їх в траві ховати. Приміром, у нас лушпиння з крашанок не викидають у сміття, а тим більше не кидають на землю, а збирають і прикопують в саду або на цвинтарі.

Так чи інакше, але пасхальні зайці в останні роки з’явилися на прилавках і в наших магазинах. В саду їх щоправда поки ніхто не ховає, а от поласувати ними разом з писанками – чому б і ні!

Записала Надія Ротман для “Тернопільської липи”

 

 



Коментарі закриті.