Помаранчі зі смаком революції. Післяреволюційні спогади тернополянки

Завдяки наявності у апельсинах комплексу вітамінів та інших біологічно активних речовин, ці цитрусові рекомендують для профілактики і лікування гіповітамінозів, захворювань печінки, серця та судин.(Вікіпедія)

Як трапилося так, що найяскравішим символом української незалежної доби стало не гроно калини, не біблійне яблуко, ні спокуслива груша, ані чорнослив, а помаранч? І якщо символ революції – імпортний, то невже революція – теж «принесена» із-за кордону? Згадую про це, адже рівно вісім літ тому, 30 листопада 2004 року у ЗМІ пролунали знамениті слова про «наколоті апельсини» та «американські валянки». Хочеться стати на захист жовтогарячого фрукта, котрий своїм сонячним кольором, смаком та ароматом рятує людей від осіннього авітамінозу, від депресії. А у випадку українців  – волею долі чи політтехнологів став засобом від економічної та політичної депресії тривалістю у десятиліття.

Позаяк із Днем свободи в Україні не склалося – минулоріч Президент Віктор Янукович раціонально злучив цю пам’ятну дату із Днем соборності України – 22 січня, то нехай би в Україні був День помаранчі: оранжевое небо, оранжевой верблюд…Це, звісно ж, жарт. Приводів до святкування у нас достатньо, значно менше приводів  працювати. Тим паче, що українці не були б оригінальними в такій затії – Свій апельсиновий день є в Нідерландах – День королеви – 30 квітня, 12 липня День оранжистів відзначають у Північній Ірландії.

Листопад став помаранчевим невипадково. Мій одногрупник, парубок із волинського села, сказав: «У вересні у Помаранчевої революції не було б шансів. Ніхто б не вийшов на майдан, покинувши свої городи. А у листопаді що робити – бульба вже викопана…». Так, картопля заготована, їсти є що. Братися ні до чого… Сіро навколо і безрадісно. Одинадцятий місяць сповнений таким довготривалим очікуванням Нового року, взагалі, чогось нового!.. Воно увінчалося для нас, тоді восьмикласників, несподіваними канікулами – навчання у школі фактично припинилося – та неймовірним помаранчевим карнавалом. Так, наче свято настало завчасу.

Я переконливо усвідомила, що революція – це серйозно, коли підійшла до своєї вчительки української мови та літератури на перерві  й у відповідь на своє запитання:  «Ірино Валеріївно, який тип зв’язку в цьому складнопідрядному реченні?» почула:

– Ой, Марічко, мені зараз ніколи пояснювати! Там таке коїться… Вони пікетують Адміністрацію Президента!

Я була у повній розгубленості. Яка Адміністрація? Чи може бути щось важливіше для філолога від мови?

Оранжевий колір метилоранжу є індикатором слабо кислотного середовища

Підручник з хімії за 8 клас

Це ми теж проходили на практиці. Наше суспільне середовище забарвилося у помаранчевий. Було круто отримати від промоутерів фірмовий знак «ТАК» на прапорцеві, стрічці, наклейці, а помаранчева футболка поверх гольфа викликала неприховану заздрість.Ми з сестричкою прикрашали помаранчевими стрічкамизбудований на майданчику біля дому  льодовий палац  – осінь тоді вже була сповнена снігу.

Поруч на санчатах каталися малюки. Одного хлопчика діти не взяли до гурту, і той, у розпачі кинув їм у слід: «А я – за Януковича!».

Ми були «за перемогу». Усі не відлипали від екранів телевізора. Ровесники бігли на «театралку», скандували гасла без упину із дорослими. Але було холодно, у мене промокали чоботи.

Ми проводжали студентів тернопільського університету на Майдан, малювали вдома транспаранти… Тоді у мене закінчився увесь запас оранжевої, червоної та жовтої фарб. Наївно, але щиро ми малювали і клеїли з картону барвисті квіти – в дорогу… Яким ще приємним було моє здивування, коли через кілька років, випадково у маршрутці я помітила обабіч водія ту саморобну квіточку. Пан шофер вже мабуть і не пам’ятав, звідки та окраса взялася в його авто.А ми пам’ятали холод і зиму, посеред якої розцвітали помаранчеві стяги.

Суспільна апатія опісля нас оминула – у підлітковому віці є чимало цікавих речей, які тебе займають більше, аніж вечірні передачі новин. 2004 навчив нас покладатися на самих себе. Потім були ще не одні вибори, але барвисті листівки вже не викликали серед нас такого ажіотажу.

Оранжевий колір характеризує зрілість особистості й силу механізмів “Я”. Оранжевий колір символізує розвиток, спрямованість на успіхи. Він утворюється при поєднанні жовтого кольору, що виражає активність й екстраверсію, і червоного кольору, що символізує пристрасть і плоть. Це колір радості, задоволення, прагнення до досягнення й самоствердження, колір енергії й сили. Він робить доброчинну дію на психіку людини, знімаючи напругу в конфліктах. З іншого боку, він витісняє інші кольори, може внести в життя потрясіння, символізує пристрасть боротьби, демонічний початок війни.

Психолог Яків Обухов «Символіка кольору»

Помаранчевий став символом протесту, бунту проти системи, виявом юнацького максималізму молодої України. Наша держава, як і ми – її ровесники, переживала тоді кризу підліткового віку. Ламати застаріле, іти уперед, приймати нове… Майдан теж мав своїх кумирів і здавалося, що нехитра пісенька «Гринджолів» здатна побити за популярністю традиційні колядки в час зимових свят.

Через вісім років юнка-Україна з посмішкою / іронією / соромом дивиться на себе. Вона дорослішає, заглядається на іноземних багатих женихів… Бунтувати наче не личить, поводитися треба відповідно до очікувань, які висуває тобі спільнота.

… Гуляю в Києві та радію довгій осені. Минаю стіну із графіті «Ющенко-так!» – петрогліфи новітньої доби. В річницю революції на Майдані помічаю невеличкий мітинг. Без наметових містечок, без піротехніки, без урочистої ходи. Я б сказала, без ентузіазму.І, звісно, без політиків, що вели за собою народ під щасливим знаком підкови… Ветерани революції шкодують, що біля Головпоштампу так не велелюдно: не 500 тисяч людей, а до 500 осіб. Всього 5 арештовано. Незнайомі прапори…  Вони не святкують – вважають: нічого. Будь-яке святкування подібне на весільні танці на похоронах.

Саме зараз можна по-справжньому скуштувати смак революції – солодкий, соковитий і гіркий водночас… Це був тріумф чи поразка? Чи перемога, яку ми не змогли втримати в руках, не зуміли нею скористатися…
По закінченні свята від апельсинів залишається лише шкуринка.

Але сутінкове небо над Лаврою все таке ж помаранчеве. Роблю знімок на пам’ять і прямую до кіоску. Візьму з кіло апельсинів в дорогу додому: помаранчі зі смаком революції.

Марія Богданович, Тернопільська липа



Коментарі закриті.