Володимир Кухар: “Вибори – серйозна річ, це – не експеримент”



Продовжуємо обговорювати цьогорічну виборчу кампанію. Володимир Кухар був в цій кампанії кандидатом іншого формату. Він не опирався на якусь політичну силу, не витрачав на кампанію шалених коштів, не розвішував білбордів, не крутив надокучливих рекламних роликів. А намагався особисто спілкуватися з людьми, активно писати у соцмережах, залучив до своєї команди однокласників та друзів. Також, він оголосив публічний збір  коштів на свою кампанію серед своїх симпатиків, а потім першим серед місцевих кандидатів прозвітував про витрачені кошти. Його результат не є захмарним, але приклад такої кампанії і достатній її розголос, як на нашу думку, демонструє ті нові методи, які сподіваємося, стануть все популярнішими і затребуваними нашим суспільсьтвом в найближчі роки. Адже саме відкритості  і прозорості бракує тим виборчим кампаніям, які проводяться в Україні.

Вибори завершились. Ваше враження про все, що відбувалося – оцінка ходу перегонів, самих виборів, результату. Що найголовніше «зіграло» на вибір людей. Чому на вашу думку, «маємо те, що маємо».

У середині вересня у розмові з новими знайомими, з якими я їхав на відкриття садиби-музею художника Богдана Горбаля у Заліщицький район, ці вибори я назвав гротесковими. Чим далі до завершення виборів, тим більше вони ставали химерними, брудними. Деякі колеги кажуть, що так було завжди. Я зсередини бачив низку кампаній, починаючи з 2002 року, і не погоджуюся. Такого правового нігілізму, розрахунку на те, що необліковане бабло і реклама перемагають все, відвертого обману виборців раніше не було.

Щойно завершилися вибори в США. Подивіться, що кандидати обговорювали на дебатах: проблеми економіки, безпеки, енергетики. Такі дебати я вражаю виявом поваги до виборців.

У парламентській виборчій кампанії у нас не відбулося жодної змістовної дискусії щодо економіки, соціальних питань, боротьби з хабарництвом. У Тернополі взагалі не відбулося змістовних дебатів (хоча добре, що були хоча б ті, що таки відбулися – спасибі організаторам). У дебатах кандидати замість того, аби просувати власні програми, ідеї, легко переходили не обговорення особистостей, пригадували одне одному давні реальні і нереальні, великі і дрібні грішки, роздавали обіцянки, які не властиві депутатам парламенту і які жоден депутат був би не в стані виконати і, припускаю, навіть не мав наміру виконувати.

Визначальним для вибору людей став безпрецедентно низький інтерес до виборів і низький рівень поінформованості про них. За кілька тижнів до виборів соціологи заміряли 50-відсоткову непоінформованість виборців про наявність мажоритарної складової і другого бюлетеня. Щодо розчарованого після «помаранчевих» урядів і Ющенка Тернополя, то припускаю, що цей відсоток був ще вищим. Людям набридла політика, вони не мали якихось твердих переконань, уподобань. Але треба було щось вибрати. І в цих умовах виборці обирали менше зло – партійні бренди, і силу – щоб хтось міг вирішити їхні проблеми.

Зважаючи на те, що ми застосовували нові, себто з початку 90-х забуті стандарти у проведенні кампанії, не використовували чорних фінансових схем і не залучали «лівих» грошей, ми отримали пристойну кількість голосів. Ці голоси – це дуже якісні голоси, результат усвідомленого пошуку та вибору. Спасибі кожному моєму виборцю за довіру, а команді – за підтримку, за віру та труд!

Головне  між людьми в Україні бракує довіри і поваги. Навіть не до влади бракує, а, підкреслюю, між людьми один до одного.

Маємо те, що маємо тому, що по усіх проблемних питаннях на усіх напрямах по усій території країни кількість людей, які готові і здатні щось робити для добра суспільства, громади, у рази нижча, ніж кількість, необхідна для досягнення позитивного результату.

Багато в Україні незадоволених, але зробити має ХТОСЬ.

Які уроки, висновки можете зробити стосовно власної передвиборчої кампанії. Що би змінили у ній, якби була можливість «переграти»?

Людям не потрібне щось нове. Новизна не зацікавлює, а насторожує, принаймні – сьогодні. Ці вибори показали, що працює впізнаваність, нехай навіть зароблена перерізанням стрічок на об’єктах, на яких ніколи не був. Працює реклама, кількість повторень, причетність до політичної групи.

Суспільство сьогодні занадто слабке і не готове знизу, методами чистої політики, суто громадянськими і волонтерськими досягати переможного результату. Жодна з подібних кампаній по Україні не дала результату. Але дуже добре, що такі кампанії з’явилися. І я радий, що ми з колегами у Тернополі по багатьох позиціях задавали тон. Ми, наприклад, відкрито залучали громадські кошти і ще до завершення виборів прозвітували про кошти виборчого фонду. Хто ще прозвітував? Доки фінанси будуть непрозорими, доти людей будуть дурити.

Виборчі кампанії зараз, на відміну від початку 90-х, – великомасштабні рекламні і медійні кампанії, шоу-бізнес, результат взаємодії забюрократизованих структур партійних політпроектів.

Буде у 20 разів більше волонтерів і фінансових внесків до кампанії, буде й інший результат.

Із рекламної кампанії конкурентів – які речі вам здалися цікавими, які не дуже доречними, що би запозичили для себе?

Рекламні кампанії цього разу були розраховані на те, щоб закидати людей кількісно білбордами, газетними статтями, роликами. Порядок денний і форми агітації тривіальні. Йшлося лише про те, хто більше разів і голосніше прозвучить. Повторюся, щодо суті реальних проблем не відбулося жодного змістовного обговорення, а деякі кандидати просто втікали від обговорень. Особливих творчих знахідок не бачу.

Які ідеї із програм конкурентів мають таки потенціал для втілення?

Ті ідеї, які зачіпають вирішення проблем на загальнонаціональному рівні. Бо саме у цьому основна місія депутата національного парламенту, а не у перетягуванні на себе повноважень місцевого самоврядування. Ось тут представники Тернопільщини мають об’єднатися у парламенті і показати свій потенціал.

Решта ж речей відомі, побачимо, як будуть надалі виконуватися. Базові лінії – програми ВО “Свобода” на виборах до обласної ради у 2009 році (на 80% не виконана), програма кандидата на міського голову-2010 Надала (значною мірою виконана або виконується). Взагалі, програми грішили двома крайностями. Або не враховували місцевої специфіки і просто переписували загальнопартійні гасла. Або брали на себе те, що однаково не змогли б зробити і що властиво робити місцевому самоврядуванню.

Для початку треба просто не обманювати і не красти. Сприяти розвитку економіки, залученню інвестицій замість того, аби впорядковувати корупцію. Ось така проста програма.

Чи повторили би цей експеримент – кандидат у народні депутати – знову?

Вибори – серйозна річ, це – не експеримент.

Усі серйозні рішення варто приймати, виходячи з конкретних обставин.

Не виключаю участі у виборах у майбутньому – коли можна буде ґрунтовніше підготуватися і коли буде запит на зміни. А брати участь за олімпійським принципом – лише аби брати участь, не має сенсу.

Якою вам видалася сучасна політика, чи будете продовжувати свою діяльність на цьому поприщі далі?

Політика така, як і вибори в цілому.

Мої переконання залишаються незмінними. Я буду продовжувати робити все у моїх силах, щоб наша країна змінювалася на краще. Якщо буде запит на такі зусилля у політичній сфері – то й у політиці.

Чи стануть ці вибори вирішальними для подальшого розвитку нашої держави, як існуючиа розстановка сил вплине на перспективи України, що нас чекає з таким новим Парламентом? 

Ці вибори нічого суттєво змінити не могли і не змінять. Парламент буде неякісним. Переважатиме у ньому провладна коаліція ПР, яка, попри усі клятви, приростатиме «тушками». Правда, зараз «тушок» буде менше, ніж можна було очікувати, бо опозиціонери отримали несподівано добрий результат і для політичної кар’єри тушкуватися тепер не так вигідно.

Від попереднього парламенту цей відрізнятиметься тим, що червоне комуністичне крило отримало свого прямого антипода на правому фланзі у вигляді фракції ВО “Свобода”. Тепер політична демагогія змінить кут, під яким розтрясатиме політичнимим істериками країну. Країні це ніяк не допоможе, а лише відволікатиме увагу від вирішення справжніх проблемних питань. І праві, і ліві, можуть виявитися настільки гнучкими, що стануть поміркованішим. Можливі будь-які сценарії від них, бо їхні слова – це лише слова.

Поміркованіша опозиція навряд чи характеризуватиметься тим основним, що було для неї властиве увесь післяпомаранчевий період – нездатністю запропонувати нову якість, нові стандарти у політиці.

Шанс країни – усвідомити, що ми сягнули дна і відштовхнутися від нього у пошуку справді нової якості, справжньої альтернативи. Поки що бачу мало шансів на це, адже багатьом – і політикам, і виборцям, – звично і комфортно у рамках старої системи політичних партій, вечірніх ток-шоу, політичних акторів.

 

Тернопільська Липа

Поділитися новиною

Share to Google Plus
Share to Odnoklassniki
Share to Yandex

Коментарі закриті.