Віктор Уніят: «В Україні вперше відбулася зміна політичних поколінь»



UnijatПолітолог Віктор Уніят переконаний, що після цьогорічних виборів у Верховній Раді повинні з’явитися нові лідери з новими ідеями. Саме на них він покладає надію стосовно перспектив для демонтажу маятника «влада – опозиція – влада».  А ще сподівається й на те, що нові лідери, які зможуть вести свою окрему політичну гру, тепер з’являться і всередині партій. Що ще чекає Україну загалом і Тернопілля зокрема, – про це своїми роздумами після виборів він поділився з «Тернопільською липою».

Які основі характеристики цьогорічної виборчої кампанії, чим таким особливим відрізнялась?

а) Повернення «мажоритарки» не тільки перенесло протистояння між політичними партіями в одномандатних округах, а ще у декілька кілька разів примножило. Добре, що на Тернопільщині результати переможців у мажоритарних округах були настільки значними, що ні в кого не викликало навіть сумнівів чи бажання опротестовувати результати. А уявіть, що якби різниця була 1-2 відсотки, яким було би протистояння штабів і чи не вийшли б також виборці захищати своє волевиявлення. А якщо така картина була би у більшості областей України, мали б новий «Майдан», громадські заворушення. Повернення до «мажоритарки» відбулося при, м’яко кажучи, недосконалому Законі про вибори народних депутатів України. Можна припустити, що наслідки цьогорічної змішаної системи виборів народних депутатів України влада та опозиція відчують пізніше, а може зовсім скоро, але це вже окрема тема.

б) «Присмерки» соціології – соціологічні опитування штаби кандидатів використовували як хотіли, «малювали» цифри, придумували назви неіснуючих соціологічних структур, у народі ці опубліковані соціологічні дані охрестили «політичними гороскопами».

в) Використання Церкви у якості агітмайданчика різними кандидати (жертвували гроші «на розвиток духовності») в усіх куточках України, що може призвести до послаблення традиційних конфесій, які користуються найбільшою довірою громадян. На Тернопільщині вже й так є цілі родини, зрештою, – половини сіл, не хочу перераховувати, зокрема в Бучацькому районі, де в силу релігійних переконань люди не ходять на вибори.

г) Значення партійних брендів не тільки збереглося, а й посилилося.

д) Інтернет поступово стає дедалі популярнішим інструментом у виборчих кампаніях. Свідченням цього стала поява перед виборами нових сайтів та активність кандидатів у соціальних мережах. Окремим пунктом можна виділити хакерські атаки (DDoS-атаки).

е) Вибори без вибору. «Противсіхів» позбавили права вибору, зросла кількість зіпсутих бюлетенів.

є) І найголовніше. За виборами і протистояннями ми не зауважили основного, – в Україні вперше відбулася зміна політичних поколінь, право обирати народних депутатів отримали ті, хто народився вже у незалежній Україні, до Верховної Ради України прийшли нові партії та молоді лідери.

Як ви схарактеризуєте кандидатів, що перемогли на Тернопільщині: їх сильні і слабкі сторони?

Звичайно, що кожна людина має сильні та слабкі сторони, але я би не хотів вдаватися у персоналії. Скажу відверто – серед них я бачу двох-трьох, які, сподіваюся, будуть відстоювати інтереси виборців. Зрештою, пройшли командні гравці, можливо, в цьому також криється сильна сторона. Слабкі сторони… Я не хотів би їх називати, оскільки виборці самі їх швидко побачать. Зрештою, усі вони перемогли не за рахунок особистісних характеристик, а за рахунок політичних брендів.

Як ви оцінюєте рекламні кампанії кандидатів та партій з точки зору результатів виборів: яка з них, на вашу думку, найбільше досягла мети, яка спрацювала саме на той контингент виборця, на який і розраховувалась, чия кампанія, на вашу думку, відразу видалася вам не дуже вдалою (провальною, помилковою)?

Тут треба, перш за все, зазначити, що найактивнішими були кандидати, котрі балотувалися в одномандатних округах. Партії проводили агітацію мляво, фактично відчувався брак нових ідей. Рекламні кампанії загалом не були успішними, а результат, який отримали, – це індикатор стану українського суспільства, зокрема, довіри до влади, виборів і, насамперед, – це розчарування людей будь-якою владою, зрештою, – партіями і кандидатами, які були представлені у Верховній Раді від часу Незалежності. Своєрідним мірилом могла б бути графа «проти всіх». До певної успішності я би відніс агітаційну кампанію кандидатів у народні депутати – «від хати до хати». Партії, котрі проводять агітаційну кампанію з екранів телевізорів чи з сторінок газет, без чіткої ідеології ніколи не досягнуть бажаних результатів.

Як ви оцінюєте підтримку “Свободи” виборцями різних регіонів України? Про що це говорить, про які суспільні настрої? Невже такі радикальні ідеї є для людей зараз на часі?

ВО «Свобода» мала зайняти свою нішу в українському політикумі. Позитивну роль зіграла принциповість партії у відстоюванні ідеологічних засад, незадоволення людей владою та економічна криза. Хоча надії та віри в народу у зміни на краще нема, але, як продемонстрували вибори, є потреба у вірі, тому виборці знову прийшли на дільниці. І найголовніше – ВО «Свобода» показала приклад, що вона готова до співпраці з опозиційними силами, зрештою, як і «Батьківщина». Думаю, що проходження у Верховну Раду «Свободи» – це вагоме підґрунття краху КПУ.

Чи досягла на виборах бажаного результату Партія Регіонів? Чи виправдався їх план по проведенню змішаних виборів?

Незважаючи на те, що за партійними списками Партія регіонів (ПР) отримала перемогу, цілковитого бажаного результату вона не досягла. Думаю, що «мовний законопроект» як виборча технологія не зовсім спрацював. Він відлякав навіть тих, хто теоретично міг би проголосувати за ПР на заході та в центрі України. Тим більше, що ПР не змогла мобілізувати своїх виборців на сході та півдні України. Ставка на «мажоритарників» також не спрацювала, навіть незважаючи на те, що опозиційні сили виставили не зовсім сильних кандидатів. А головне, те, що ПР зазнала поразки у столиці України.

Чи вдасться досягти консенсусу у роботі нинішнього складу ВР, чи зможуть вони домовитися у вирішенні  найбільш важливих, визначальних для держави питань, чи буде нинішній склад ВР працювати на розкол України?

Після цьогорічних виборів у Верховній Раді повинні з’явитися нові лідери з новими ідеями, які мали би закласти основу для демонтажу цього маятника «влада – опозиція – влада». Хотілося б, щоб більше уваги приділялося науці, техніці, будувалися нові підприємства, створювалися робочі місця. Але з іншого боку багато політиків використовуватимуть трибуну Верховної Ради України як агітмайданчик перед Президентськими виборами, і через це робота Верховної Ради може бути не конструктивною. Цьому також сприятиме конфронтація між ВО «Свобода» і КПУ.

Чи зможуть в Парламенті об’єднатися демократичні сили?

Загалом, можуть, але, швидше за все, об’єднання буде ситуативне. Я би не був настільки впевненим у тому, що об’єднання «Свободи» та «Батьківщини» – це доконаний факт. Рано чи пізно представники опозиційних сил будуть визначатися (зокрема, це стосується виборів міського голови Києва), чи зуміють висунути єдиного кандидата на Президентських виборах. Зрештою, нові лідери можуть з’явитися і всередині партій, які зможуть вести свою окрему політичну гру.

Чому на Тернопіллі кампанія (день голосування та підрахунок голосів) пройшла дуже гладко? Який вплив мав на цих виборах адмінресурс? Про що говорить поразка явних провладних кандидатів на Тернопіллі (Хоптян, Клименко, Муц, Чайківський)?

Перемога кандидатів від опозиційних сил настільки була яскравою, що не було резону спробувати щось масштабно фальсифікувати. Звичайно, що на виборах завжди є якісь фальсифікації, підкуп, використання адмінресурсу та порушення виборчого законодавства, але у нас вони не мали визначального характеру. Характерним показником адмінресурсу став результат кандидата від влади у Теребовлянському окрузі. Звичайно, на округах, де, крім адмінресурсу, були й великі гроші, результати набагато кращі. Загалом, перемога опозиційних кандидатів ще раз засвідчила, що на Тернопільщині ні адмінресурс, ні, образно кажучи, «гречка» не проходять. Виборці, обравши кандидатів від опозиційних сил та проголосувавши за опозиційні партії, показали своє ставлення до діючої влади.

Чи буде після таких результатів виборів актуальною відставка нинішнього голови облдержадміністрації?

Про відставку голови Тернопільської ОДА вже говорять давно, і вона так чи інакше відбулася би, н залежно від результатів виборів на Тернопільщині (або теперішнього очільника ОДА перевели б на іншу роботу). Зрештою, Тернопільська область не є тією, що може зацікавити серйозних політичних гравців. Хіба що, для прикладу, Дмитро Фірташ захоче мати на посаді голови ОДА певну людину, щоб контролювати свій бізнес, або зіграють інші бізнесові чи політично доцільні інтереси.

Після всіх цих подій, коли можуть бути вибори до обласної ради? Які прогнози стосовно нового голови обласної ради?

Голова Тернопільської обласної організації ВО «Батьківщина» п. Василь Деревляний чітко заявив, що дострокові вибори до Тернопільської обласної ради повинні відбутися та навів на користь цього кілька аргументів, з якими важко не погодитися. Звичайно, що дострокові вибори не потрібні ВО «Свободі», оскільки вони вже не матимуть такого представницького складу в новій обласній раді. З іншого боку, – після виборів найсильніші позиції в обласній «Свободі» може мати міський голова Тернополя. Швидше за все, дострокові вибори будуть, і вони пройдуть навесні наступного року. Тим більше, що тоді, мабуть, також відбуватимуться й перевибори у проблемних округах до Верховної Ради, де встановити результати важко. Думаю, що й влада захоче знову «відкатати» нові технології, які будуть застосовані під час Президентських виборів. До виборів найкомпроміснішою може бути фіґура Леоніда Бицюри, хоча, за деяких, обставин Сергій Тарашевський може виконувати обов’язки голови аж до так званих дострокових виборів.

 Тернопільська Липа

Поділитися новиною

Share to Google Plus
Share to Odnoklassniki
Share to Yandex

Коментарі закриті.