Віталій Ломакович про скелети у шафі, скандали та політику

За останній час він, напевно, став найпопулярнішим кандидатом серед ЗМІ, оскільки про жодного з «мажоритарників», що балотуються на цих виборах, не будо оприлюднено стільки суперечливої інформації. І в цьому контексті «Тернопільська липа» відважилась на те, що досі не зробило жодне з місцевих видань, – з’ясувати особисту думку Віталія Ломаковича на всі ці речі, що з ним відбуваються, оскільки ми про них не писали, а тільки читали в інших. Отже, «Передвиборчі розмови під Липою» – Віталій Ломакович – серія №2.

Пане Віталію, протягом останніх днів Ваше прізвище б’є всі рекорди за частотою появи на всіх місцевих та всеукраїнських сайтах. Як Ви ставитесь до такої слави, це, може, якоюсь мірою, також піар?

Це цілеспрямована інформаційна атака, яка почалась на рівні тернопільських сайтів, і за тиждень до виборів перекинулась на всеукраїнські сайти. Такі дії мають одну мету – дискредитувати мене як лідера передвиборчих перегонів по 164 виборчому окрузі. Очевидно, інших методів, аніж такі, у моїх конкурентів вже не існує.

Як Ви можете прокоментувати ситуацію з будівельною корпорацією «Граніт», якій ви ніби-то винні 14 мільйонів, і оприлюдненою в ЗМІ постановою про порушення проти Вас у цьому контексті кримінальної справи?

Стосовно ТОВ «Граніт», то це – відомі аферисти з міста Києва, які тричі, ще в 2011 році, подавали заяви проти мене до правоохоронних органів і тричі отримували відмови у порушенні справи Шевченківським райвідділом міліції міста Києва. Але прецедент такий був, і не дивно, що знайшлись «порадники» у моїх сьогоднішніх конкурентів, щоб знову підняти цю тему. А про кримінальну справу проти мене я взагалі дізнався через Інтернет і, до речі, оригіналу цієї постанови й досі не маю на руках: видрукував її із сайту і мої адвокати по копії оскаржили її в суді і 24 жовтня суд виніс рішення про зупинення цієї кримінальної справи.

Крім того, 23 жовтня мав бути ще один суд, – вже я подав позов проти фірми «Граніт» та сайту «Тернопільський Тиждень» за наклеп. На жаль, суддя не з’явилась на засідання, і воно було перенесене. Я хочу в судовому порядку довести свою правоту в питанні з фірмою «Граніт». Для мене це справа принципу, незалежно від того, хто виграє на виборах і коли вони закінчаться. Я хочу добитися правди і довести людям, а в першу чергу, так званим журналістам, що вони перед тим, як друкувати неправдиві дані, мали б, як мінімум, поцікавитись про думку іншої сторони, тобто, мене, і вже після того лити бруд.

То Ви хочете сказати, що судовий позов проти «Тернопільського тижня» – це не Ваші методи співпраці із журналістами, а просто спосіб довести справедливість?

По-перше, я не вважаю цих людей журналістами. Оскільки справжні фахівці цієї справи  дбають, насамперед, про об’єктивність, достовірність інформації, яку вони подають. А по-друге, переконаний, що у конфліктній ситуації, на зразок цієї, безсильно махати кулаками потреби немає, – краще аргументовано, спокійно довести свою позицію у судовому порядку. До речі, під час судового засідання я заявлю, що сума мого позову до «Тернопільського Тижня» складатиме лише одну гривню, щоб потім не казали, що Ломакович, мовляв, є «душителем найоб’єктивнішої, найбільш незалежної і вільної тернопільської преси в світі». Отже, буде 49 999 гривень позову до фірми «Граніт» і одна гривня – до «Тернопільського Тижня».

А як керівництво партії «Удар» поставилося до цієї скандальної ситуації?

В мене була розмова з Іриною Геращенко, у якій докладно все пояснив. У результаті, на запит правозахисної організації «Репортери без кордонів», який надійшов з цього приводу, Ірина написала, що це була замовна стаття, яка не носить об’єктивний характер. Загалом, у мене зовсім немає на меті фінансово задушити сайт, який подав інформацію від ТОВ «Граніт». Хоча, чесно кажучи, було бажання таки стягнути з них певну суму грошей і заснувати в Тернополі фонд для підтримки об’єктивної, незалежної журналістики й видавати місячні премії журналістам чи стипендії студентам, які навчаються на факультеті журналістики, аби вони ставали фаховими спеціалістами, а не «кілерами» в пресі.

У ЗМІ з’являлась інформація і про те, що Вам інкримінують також борги перед працівниками Турбівського цукрового заводу, яким ви ніби-то винні заробітну плату за 2009 рік та інші виплати?

Якщо людина займала в житті якісь серйозні посади, то у неї є, звичайно, як друзі, та і вороги, – інакше й бути не може. А проблема із Турбівським цукровим заводом, що на Вінничині, подібна до ситуації із київською фірмою «Граніт», – це банальний привід до інформаційної атаки, щоб в черговий раз облити мене брудом. Юридичних підстав для усіх їхніх претензій до мене немає жодних. Незалежна профспілка, в якій працює двоє людей, піднімала цю проблему, декілька разів, ще коли я був в управлінні «БМ Банку», подавала до суду щодо ситуації із працівниками Турбівського цукрового заводу. Але всі суди вони програли. І цей черговий «скелет із шафи» було витягнуто лише для того, щоб моїм конкурентам по передвиборчій боротьбі виступити проти мене, запустивши ще одну інформаційну хвилю негативу. Запевняю, – по цим матеріалам я на всі двісті відсотків можу себе захистити і довести свою правоту.

Обласний осередок «УДАРу» оприлюднив заяву стосовно Вашої непричетності до подій, які відбувались у Шумську із затриманим автомобілем з компроматом на Володимира Клименка. А що Ви можете сказати з цього приводу? 

Моя позиція однозначна, і вона співпадає з тим, що викладено у заяві обласного осередку партії «УДАР». Але в контексті Володимира Клименка і його представника Валерія Губерського можна застосувати народну приказку «на злодієві шапка горить»: затримали людей, які не мають жодного відношення ні до партії «Удар», ні до когось з її членів, було знайдено якогось міліціонера, який давав якусь інформацію про це, а роблять висновок, що тут причетний саме Віталій Ломакович. На яких підставах? Ми провели своє дослідження, і з’ясувалося, що жодних документів партії «УДАР», нібито знайдених у мікроавтобусі разом із компроматом на Клименка, про які заявили наші опоненти, насправді не виявлено. Та й люди, яких було затримано, до партії «Удар» теж не мають жодного відношення. Це показало наше внутрішньопартійне службове розслідування. Отже, все заявлено щодо цього випадку із звинуваченнями на мою адресу, що озвучив представник від Клименка, не відповідає дійсності.

Ще одна тема, по якій неодноразова «проїхалися» ЗМІ, це дебати, які мали відбутися між Вами та Вашим конкурентом по виборчому округу із ВО «Свобода» Михайлом Головком. Ви не прийшли тоді на цей захід, мотивуючи свою відсутність позицією партії «УДАР» не вступати у суперечки з представниками опозиційних сил, адже вони є вашими партнерами на виборах. Однак Ваш однопартієць Микола Люшняк таки взяв участь у дебатах. Можливо, Вам потрібно було виробити щодо цього спільну позицію і діяти разом?

Насамперед, скажу, що я можу вступати в словесні баталії лише з тими людьми, які вміють «дебатувати» – аргументовано, відповідально, з повагою до співрозмовника доводити свою думку. А стосовно того заходу, то я радився з керівництвом нашої партії з приводу дебатів із так званими опозиційними силами, наприклад, з представниками ВО «Свобода». І мені порадили, що у нас є партійна лінія, згідно якої ми можемо вступати у словесні суперечки лише з представниками партії Регіонів або самовисуванцями від цієї партії. Тобто, є певна офіційна лінія, відповідно до якої ми не дебатуємо з демократичними силами. Та, наскільки я пам’ятаю, Микола Люшняк мав вести дебати із Андрієм Давиденком, який представляє УНП. Тому, очевидно, для нього це питання – йти чи не йти на дебати – не було принциповим.

Не можу також не підкреслити і той факт, що люди які хотіли, щоб я брав участь у дебатах, очевидно сподівалися таким чином отримати саморекламу й підвищення ажіотажу в ЗМІ до їхнього проекту, що мені теж не дуже імпонує.

Хто Ваші основні конкуренти по округу, чи зустрічались Ви з ними, чи вели якісь переговори? Вони пропонували Вам зняти свою кандидатуру з виборів?

Пан Клименко підходив до керівництва партії «УДАР» ще в червні цього року і пропонував, щоб «Ломакович знявся, бо має на мене компромат». Коли Клименка попросили пред’явити цей «компромат» для перевірки нашими юристами, то виявилося, що це «пшик», а не компромат, оскільки були представлені копії протоколів кредитних комітетів. Тоді пролунала повідомлення, що якщо я не зніму свою кандидатуру, то будуть мене «мочити», ось таке «мочилово» і розпочалось напередодні виборів.

Хто Ваші основні конкуренти за даними опитувань та рейтингів?

Як свідчать рейтинги та опитування, ними є Клименко та Головко, але я їх для себе конкурентами вважаю доволі умовно. Бо, напевно, зараз такий рівень нашого суспільства і ментальності людей, що доводиться конкурувати з одного боку – з безробітним, а з іншого – з луганчанином, який про існування Тернопільської області вперше дізнався в січні 2012 року. Такі реалії сьогоднішнього дня…

Як особисто ставитеся до співпраці Об’єднаної Опозиції та партії «Удар»?

Я підтримую таку лінію партії, розумію, що треба створювати коаліцію більшості в майбутній Верховній Раді для формування нового складу уряду і проведення справді реформ, а не тих псевдореформ, які бачимо сьогодні від уряду Азарова. Але я категорично поти того, щоби ділити шкіру ще не вбитого ведмедя, підписуючи знову нові угоди чи коаліції, бо це такий самий дешевий піар, як відбувалося з середини жовтня між «Свободою» та Об’єднаною Опозицію. Для чого по третьому разу підписувати одні й ті самі домовленості, якщо ми ще в січні домовилися. Віталій Кличко чітко сказав, що ми домовилися і далі йдемо в рамках цих домовленостей. На жаль, ті партнери, які 22 січня підписали свою угоду про непоборення, простягаючи нам праву руку, в лівій по відношенню до партії «УДАР» тримають ножа. Особливо це стосується ВО «Свобода»: те, що я спостерігаю по своєму виборчому окрузі, є верхом цинізму і непорядності. І найгірше, що своїми діями вони «ллють воду на млин» провладних кандидатів від Партії регіонів.

Пане, Віталію, який досвід здобули, взявши участь у цій передвиборчій кампанії які висновки можете зробити?

По-перше, я ще раз впевнився, що ми, на жаль, живемо не у правовій державі. По-друге, вражає низький рівень політичної культури у людей, які балотуються у різних мажоритарних округах до Верховної Ради. А по-третє, – це дуже глибоке розчарування у так званих партнерах по опозиції. Це стало найбільшим розчаруванням для мене.

Якби Вам довелося щось змінити із того, що відбувалося з Вами за останніх кілька місяців, щоб це було?

Переконаний, що жодної помилки не допущено, все було зроблено правильно, тому сподіваюсь, що перемога – за нами.

У нашому першому інтерв’ю Ви розповідали мені, що досі ніколи не займались політикою. Зараз, завершуючи передвиборчі перегони, не жалкуєте, що вступили на цю стезю?

Як показує сьогоднішній день, політика – дуже брудна річ. Але ж ми йдемо в цю сферу, щоб її зробити чистішою.

До виборів залишаються лічені дні. Що хочете сказати виборцям, до чого їх закликати?

Прийти 28 жовтня на виборчі дільниці і використати своє конституційне право – проголосувати! І обирати людей, достойних працювати у Парламенті, а не просто за визначенням «гарний хлопець» чи «гарний благодійник». Треба виходити з питань професіоналізму людини. Я вірю, що мої виборці – люди розумні. Вони розберуться, де біле, а де чорне, де правда, а де брехня, і, думаю, зроблять правильний вибір, бо інакше нам буде важко розбудовувати справді незалежну Україну.

Розмовляла Олена Лайко, Тернопільська Липа

Коментарі закриті.