Володимир Клименко: «В тому, що я – східняк – балотуюсь на Заході, для мене є адреналін»

Про те, що цей кандидит не “місцевий” йдеться упродовж всієї кампанії. На цьому питанні піаряться одіозні й знані політики зі стажем, розписуючи жахіття східняцького менталітету.  На нашу думку це питання: “Чому банкір, уродженець Луганська йде в депутати від Тернопільщини?”, – є справді логічним. І відповідь на нього “Тернопільська липа” хотіла почути особисто від Володимира Клименка.

Отож, у “Передвиборчій розмові під Липою” ми обговорювали з Володимиром Олександровичем його враження про цьогорічну кампанію та методи її ведення, про наш  край та людей, які тут живуть. Запитували і його про політичні плани та бізнс-інтереси в нашому регіоні.

Що для Вас політика? Чому Ви вирішили змінити професію фінансиста на професію політика. Ви вважаєте це заняття є більш амбітним і цікавішим?  Що стало основною причиною вашого рішення балотуватись у депутати ВР?

Я хочу зробити більше, а ніж я зробив. За останніх дванадцять років я розбудував своє село Жорнівка під Києвом, де я живу. За свої гроші заасфальтував дороги, зробив освітлення, каналізацію, побудували Будинок культури, купив шкільний автобус. Є деякі питання, які мене турбують, коли влада не виконує своєї прямої функції. Коди людина вчасно платить податки і має договір з державою, то відповідно розраховує на те, що влада гарантує безпеку її життя, медичне обслуговування. А в нас виходить, що я плачу податки і взамін нічого не отримую. Ми обдурюємо один одного по колу. Ось приклад такого процесу: хтось виробляє ковбасу і додає в неї невідомо що, хтось цю ковбасу їсть і потрапляє до лікарні, там – лікар, який вимагає грошей за свої послуги і без грошей не приділить уваги, порадивши просто пити ліки, а ліки нічого не дають, дорогою додому лікар заїздить на заправку, і через неякісне пальне у нього ламається автомобіль. Словом, ми всі дуримо один одного і це замкнуте коло потрібно розірвати. Для вирішення будь-якого питання необхідно мати зв’язки. ДАІ або міліція в більшості випадків нічого не роблять. Будучи постраждалим, я ще повинен платити їм гроші, щоб вони почали хоч якось діяти. Це все і є тими причинами, через які я пішов у політику. Маю гроші, достаток, але не можу спокійно дивитись, як 5% українців є дуже багатими, а всі решта – дуже бідні. Якщо перші мають можливість поїхати за кордон, то інші 95% не мають такої можливості.

Ви погоджуєтесь, що політика має бути такою ж професією, як і інші заняття?

Я погоджуюсь. Зараз мені 50 років, останніх понад двадцять із них пропрацював в бізнесі і на керівних посадах. У мене 4 освіти: інженер-механік, викладач філософії, економіст, юрист. Як Ви вважаєте, мені вистачить досвіду і знань, аби приймати політичні рішення? Розумію, що в Парламенті повинні бути політики, які займаються лише політикою і не мають бізнесу, але вони мали б отримувати «нормальну» заробітну платню і виступати як законотворці. Та коли ми зможемо до цього дійти? Якщо я можу і хочу зробити щось корисне не лише для свого бізнесу, а й для регіону чи держави, то чому б це не зробити. Не тільки для свого села, друзів і родичів, але й цілої держави.

Чому Ви обрали округ на Тернопільщині (№164 з центром у м. Кременець) , Ви ж народилися і навчалися в Луганську, живете в Києві?

Російські спецслужби підкидають нам таку думку, що українці – це Захід, а на Сході живуть не українці. Вони цю інформацію роздувають, а потім люди самі починають у це вірити. Але і в тому, і в тому регіоні люди однакові. Я більшу частину свого життя живу в Києві, то ким мене можна вважати і яка в мене ментальність, – сходу чи центральної України? Протягом останнього року роботи в Тернопільській області вже починаю перейматися і тернопільською ментальністю. Скажімо, помічаю різницю в підході та знанні історії: тернополяни її знають, а східна чи центральна частина України – ні. Я мав багато запрошень балотуватись на різних округах у Луганській області, в Криму, у Рівненській області, але вибрав Тернопіль. В Луганську не балотувався свідомо, бо маю інші світоглядні переконання. Це стосується мовного питання, відносин з Росією. Я не поділяю тих думок, які домінують в східному регіоні нашої країни. Там 730 кілометровий кордон з Росією, і це має серйозний вплив на область. Можна сказати, навіть визначальний. Ось тут наша внутрішня політика, до речі, не допрацьовує. Так, я – східняк, і пішов балотуватися на Західну Україну! А нехай представники звідси тепер ідуть на схід балотуватися, щоб підвищувати там національну свідомість, – нехай розкажуть про країну зі своєї точки зору.

В народі панує не досить хороша слава про банкірів. Ви багата людина, а регіон, у якому Ви балотуєтесь, досить бідний.

Я б так не сказав, що регіон бідний. Просто багато підприємств не працює, тому люди не мають роботи. Але не можу сказати, що тут живуть бідно. Люди дуже працьовиті, і кожен п’ятий працює за кордоном. У мене донька навчається в Києво-Могилянській академії. Так у неї в групі із тридцяти студентів дев’ятеро –  з Тернопільської області. А ціни на навчання там далеко не найнижчі в Україні. Я маю в Тернополі друзів і товаришів, – це ще одна причина мого вибору округу. В тому, що я – східняк – балотуюсь на Заході, для мене є якийсь адреналін. До речі, пропоную «свободівцям» іти на Схід і розповідати про українську мову, культуру, церкву, – там, на жаль, такого немає, як на Тернопіллі.

Які проблеми у регіоні найбільш кричущі?

По-перше, створення робочих місць, по-друге, стан сільських доріг. Коли ми робили соціологічні дослідження, то ці питання хвилювали людей найбільше. У своїй передвиборчій програмі, я зазначив, що створення робочих місць – це основний напрямок.

Чи буде фонд «Галичина – Волинь» продовжувати після виборів свої проекти, які Ви почали на Тернопіллі?

Буде, – незалежно від результату голосування. Якщо я пообіцяв людям, що ми це зробимо, то слова дотримаю. Ми виконаємо обіцянки, які дали згідно програми «Комфортне проживання» і про створення робочих місць. Ми вже створили 500 нових робочих місць. Немало коштів потрібно вкласти у програми енергозбереження, розвитку туризму, реформування ЖКГ.

Ви будете підтримувати місцевих підприємців?

Тут буде і підтримка, і інвестиція, і залучення коштів міжнародних фінансових установ, а також бюджетних коштів. Ми купили підприємство під назвою «Бекерай», яке займається випічкою хліба, кондитерськими виробами. Там було 95 робочих місць. Зараз уже є 250 і ще 30 людей ми наймемо.

Ми профінансували асфальто-бетонний завод в Козовій, відкрили п’ять відділень банку (Укрінбанк, ред.), купили підприємство «СПС «АГРО»», де створили ще близько 100 робочих місць. Профінансували реконструкцію аквапарку «Лімпопо», – там 64 нових робочих місця. Є ще багато проектів, які будемо реалізовувати. Один із гуманітарних напрямків нашої діяльності полягає в тому, що ми обрали в кожному з п’яти районів нашого округу по одному кращому випускнику. Ці молоді люди протягом п’яти років навчання у вищих навчальних закладах будуть отримувати від фонду стипендію. Ми робимо це не лише в Тернопільській області, а й в інших регіонах України. Цей проект спрямований на виховання еліти, молодих менеджерів, без яких в нашій країні ми нічого не змінимо.

Коли Ви приймали рішення про участь у виборах, чому не знайшли партію, яка б Вас висувала, це міг бути, наприклад, «УДАР»?Адже крім власних потуг, Ви б мали за своєю спиною Лідера, на якого можна було б опертися в агітаційних моментах.

Це було б справді дуже великою підтримкою. Та я людина безпартійна після 1991 року, і не хочу бути членом жодної партії. Коли дізнався, що будуть мажоритарні вибори по округах, то зрозумів, що 164 округ і є моєю партією. Я повинен бути лобістом і відстоювати інтереси цього округу. Якби я став членом тієї ж партії «УДАР», тоді мусив голосувати так, як мені скажуть, або як вирішить партія. Але мене це не влаштовує. Я хотів би створити фракцію незалежних депутатів у Верховній Раді. Під час прийняття законів потрібно враховувати стан економіки, ментальність кожного регіону, а для мене, насамперед, – того, де я балотуюсь. Коли тебе висуває партія, то що в тебе буде на першому місті, округ чи партія? Я так не можу: працюю або на округ, або на партію.

Ви залишите роботу в банку?

Так, безумовно. Мене запитують люди: а Ви до нас приїдете після виборів? А як інакше, мене оберуть, а потім я буду допомагати «рукою»? Ні, я буду зобов’язаний сюди приїжджати.

«Мажоритарників» зараз позиціонують як «тушок» у Верховній Раді. З якими силами будете працювати, можливо до когось примкнете?

У прийнятті принципових питань я б не хотів бути «тушкою» в будь-якій фракції, – чи то в опозиційній, чи в Партії Регіонів.

Ви будете входити у конституційну більшість? Вважаєте її створення корисним для країни?

Не знаю. Якщо це буде корисним для округу, то це зроблю.

Якою для Вас особисто є ця передвиборча кампанія. Який вона Вам дала досвід і нові враження про нашу країну і про наших людей?

Я ніколи не очікував, що кампанія буде такою брудною. Я ніколи не думав, що люди можуть таке писати і їм за це нічого не буде. Є закон про втручання в приватне життя. Я написав в прокуратуру заяву, а вона ніяк не реагує, бо чекає кінця виборів. І про мене ще кажуть, що я провладний кандидат! Вже пройшов другий місяць після подання моєї заяви до прокуратури, і жодної реакції.

На ваші зустрічі з виборцями їздив Юрій Желіховський, тому логічним є сприйняття Вас як провладного кандидата.

Желіховський їздить зі мною, бо він мій друг і робить це під час своєї відпустки. Якби мені довелося робити вибір між балотуванням в депутати і Желіховським, я б відповів, що друзів не здаю і не зраджую, і відмовився би від цих виборів. Для мене важливіше мати друга, а не депутатський мандат.

Як Ви пояснюєте те, що Ви не провладний кандидат?

Якби я був провладним кандидатом, то заплатив би гроші і балотувався б по списку якоїсь партії, наприклад УДАРу, партії Регіонів, партії Королевської чи з комуністами.

Які у Вас враження про людей Тернопільщини?

Тут живуть дуже цікаві люди. На Тернопіллі в людей вища культура, тут більше віруючих. У суботу і неділю всі ходять до церкви. Такого немає ні на Київщині, ні в інших регіонах. У 40-х роках в Галичині багато людей постраждало від радянської влади лише через те, що вони були справжніми українцями. Я вважаю, що то була справжня громадянська війна. Це стало для мене відкриттям, яке я усвідомив під час роботи на Тернопільщині, адже спілкувався з багатьма людьми, у кого загинули рідні та близькі, яких закатували в ті страшні часи.

Кого Ви вважаєте на окрузі головними конкурентами?

Михайла Головка і Віталія Ломаковича.

У ЗМІ розповсюджують ряд компрометуючих публікацій проти Віталія Ломаковича. Ці публікації пов’язують з Вами. Як Ви можете це прокоментувати?

Я не займаюсь компрометацією інших кандидатів, бо не вважаю, що можу це робити. Не знаю жодного з них: ні Головка, ні Ломаковича, ні Муца, ні інших. Те, що я знаю, є проблемою особисто Ломаковича, а не моєю. Це його стосунки, – здається, з київською фірмою «Граніт». Я читав статтю, де описується ця ситуацію, і там йдеться про події 2009 року. Не знаю, як міг би вплинути на них. І не бачу ніякого зв’язку між мною і цими публікаціями.

А вам не здається, що хтось підказав журналістам про ті події?

Я не журналіст. Не маю жодного відношення ні до подій 2009 року, ні до «БМ банку», ні до фірми «Граніт». Наприклад, я читав листа від працівників Турбівського цукрового заводу. Яке я маю до цього відношення? Я не плачу нікому грошей, нікого не шукаю, бо мене це не цікавить. Журналісти пишуть свою думку, я не можу заборонити їм це робити.

От пан Муц писав, що я кримінальний авторитет з «поганялом» «Вова Луганський». Скажіть, звідки він це взяв? Я не притягувався до кримінальної відповідальності, не спілкуюся із кримінальними формуваннями.

Н Вашу думку, ситуація в країні з управлінням, з бізнес-кліматом, відношенням до української освіти, культури за ці два роки, коли Партія Регіонів і Віктор Янукович перебувають при владі, змінили напрямок?

За ці два роки ми зробили декілька кроків назад. І те, що у нас була парламентсько-президентська, а тепер президентська республіка, – це я рахую основним таким кроком. По-друге, домінування донецького бізнесу зараз відчувається на теренах всіх областей. Я вважаю, що це неправильний шлях.

Як Ви будете захищати результат голосування?

Це найважливіше питання останнього тижня кампанії. Знаю, що зараз багато сил готуються до «каруселей», підкупляють виборців, збираються списки з номерами паспортів, формуються спеціальні групи людей, задіяних в певних схемах фальсифікацій, роздаються якісь гроші – кажуть, що зараз аванс, а решту додадуть потім.

Я скажу відверто: якби знав, що так буде все робитися, то не пішов би балотуватися. Бо мені нецікаво працювати, застосовуючи такі методи. Мене цікавлять вибори чесні, відкриті, без підкупу. Але, як мені розповідають, в Тернопільській області це вже робиться не перший раз і вважається нормальною практикою.

Але ж про такі випадки пишуть, згадуючи й інші регіони України. Ті ж вибори міського голови у Києві інакше, як «купленими за гречку», ніхто не називає.

То був проект пана Черновецького, коли він роздавав гречку незахищеним верствам населення. А тут йдеться про те, що всі продають свій голос, незалежно від матеріального стану. Для мене це зовсім інше, – це прямий підкуп виборців. Як виборець я брав участь в голосуванні, але жодного разу на собі цього не відчув, мені ніколи не пропонували грошей.

Ви знаєте, які політичні сили займаються підкупом на Вашому окрузі?

Знаю, і це знають всі. Я кажу людям, що якщо вони хочуть отримати 100 чи 200 гривень за вибори і не мати ніякого розвитку в подальшому, то нехай беруть і голосують як хочуть. Якщо ж вони хочуть розвитку для свого регіону, то брати ці гроші не потрібно. Але не знаю, послухають мене чи ні.

Якою буде явка на виборах?

Явка буде дуже високою, десь 75-80%, але не менше 70%. На Тернопіллі завжди було так.

 

Розмовляла Тетяна Долішна, Тернопільська Липа

Коментарі закриті.