П’ять правил життя від Олесі Гудими

Незважаючи на деяку зовнішню імпульсивність – я б пояснила її тотальною зайнятістю – Олеся Гудима справляє враження дуже гармонійної особистості. Як продовження нашої розмови Кольоровий світ Олесі Гудими. Талановита художниця, журналіст, красива жінка і мати двох обдарованих діточок ділиться із читачами «Тернопільської липи» власним рецептом буття у цьому метушливому світі.

Позаяк Олеся недолюблює будь-які правила – малює пальцями на простирадлах, змішує акварель та олійні фарби, латає полотно, поєднує непоєднуване – ці думки можна було б назвати основами насущної філософії, секретами щастя або просто порадами для тих, хто хоче не боятися, почати робити те, що хоче, і навчитися любити життя!

Отож, пункт номер 1. «Насолоджуватися життям»

«Немає ні минулого, ні майбутнього, – сміливо заявляє Олеся. – Те, що було вчора і секунду тому, вже відійшло в історію, його не повернеш. Якщо ти живеш минулим, то ти «годуєш» своє «больове тіло». Майбутнє теж іще не здійснилося, його немає… Тому потрібно жити «на повну котушку», витрачати сили, не впускати жодного моменту! Я – вся сконцентрована у цьому моменті. Якщо ти лічитимеш свій час, максимально ефективно використовуючи його, не марнуючи час на безглузді балачки – тоді дні видаватимуться нескінченно довгими. Люди, які живуть теперішнім моментом, отримують насолоду від життя на 100 %, вони «ловлять» час і навіть довше залишаються молодими…»

2. «Бавитися, гратися»

Ставитися до життя, як до гри, до природного способу поведінки людини, радить Олеся. Суть гри – не результат, а сама гра. Ось тому так важливо знайти те, чим тобі до душі займатися, і робити це для власної втіхи. Робити те, що хочеш, не порівнювати себе ні з ким, не створювати собі рамок і не дослухатися до тих законів, тих обмежень, які нав’язує суспільство. «Потрібно відкинути будь-які амбіції, окрім тієї, мабуть, що ти класна жінка» – стверджує художниця, що займатися образотворчим мистецтвом почала лише п’ять років тому. Раніше, зізнається чарівниця палітри і пензля, віддатися малюванню їй заважала думка про те, що лише ґрунтовна професійна освіта дозволяє митцю впевнено ставати до мольберта.

3. «Любити себе»

Любити себе, але не егоїстично, а так, як усіх, закликає Олеся Гудима. «Якщо у тобі немає радості, то як ти можеш нею поділитися? Якщо ти не любиш себе, то як можеш очікувати на чиюсь любов? Будь-яка любов, навіть до однієї людини, навіть невзаємна, завжди є любов’ю до Бога. І найбільший подвиг любові – це розділити її на усіх людей по краплині».

Ділиться Олеся своїми спостереженнями: «чоловік, якщо тебе любить по-справжньому, то він, по-перше, заявляє всім про те, що ти його; по-друге, хоче тобі щось подарувати, не як «підкуп», а просто, щоб ти мала щось від нього – пам’ять, символ, контакт; по-третє, захищає тебе, стає для тебе непохитною опорою в усьому».

№4. «Мріяти»

«Коли ти не маєш про що мріяти – це фінал» – категорично заявляє художниця. «Якщо людина приходить до того моменту, коли вона має все, вона може піти з цього світу. Мова не лише про матеріальні блага, якраз не про них. Наповненість духовними благами означає завершеність».

Олеся вірить в існування молодих і старих душ. Молоді душі лише прийшли у цей світ, вони керуються більше інстинктами, аніж глуздом. А старі душі – «зрілі, дорослі» – прагнуть до подальшого зростання, вдосконалення.

Ось що спонукає жінку ставити собі високі цілі та сміливо мріяти. «Моя велика мрія – це душа без статі. Ми всі граємо ролі, ми – це різні полюси. Злитися зі своєю любов’ю в одне ціле і не роз’єднуватися ніколи – ось чого я прагну, і це теж така гра».

№5. «Відчувати бога»

Підтримка «з неба», відчуття присутності Бога дуже важлива для кожного. Але часто наш зв’язок із Господом обмежується молитвою, яку ми механічно «тарабанимо» щодня, витаючи у думках десь далеко. «Потрібно розмовляти з Ним як з дорогою людиною. Найкраща молитва – не «Боже, дай мені…» – а «Боже, зроби так, аби через мене сталося щось добре, аби через мене ти здобув досвід». Адже люди – це руки Бога, ними він відчуває світ».

Художник, напевне, бачить світ по-інакшому – зовсім не в рожевому світлі, ні, але в усьому його різнобарв’ї та колоритності. Митця найбільш різко вражає контраст, і він найтонше відчуває відтінки та світлотіні… Але найголовніше – цей світ його надихає творити… Байдуже, в темних чи світлих тонах постає для нього реальність, адже він володіє магією її перетворення. Навіть якщо ви ніколи не брали до рук ані фарб, ані кольорових олівців, хто сказав, що у вас не дрімає великий творець? Мрійте – і вам до снаги змінити світ.

Записала Марічка Юрчак

Тернопільська Липа


Коментарі закриті.