Пару слів у День народження Тернопільської Липи…

12 вересня 2012 року, як і два роки тому – Тернопіль “бурлить” передвиборчими спробами бажаючих стати депутатами розрухати місто і жителів. Шо змінилося за цих два роки в технологіях, творчості, методиках? На перший погляд – анініц!!! Знову практично стовідсоткове вгадування, кому “пощастить” стати обранцем, знову гора макулатури і небажання кандидатів спілкуватися простою, доступною і зрозумілою мовою, знову “страшенні” і засекреченні грошиска! На прості три запитання: “нашо тобі то депутатство?”, “особисте ставлення до Януковича і ПР” – таке “сміливі і відкриті” хлопці кажуть і пишуть, ніби говорити і писати ніц не вміють або не хочуть. А питання “шо подобається і доброго підмітив в конкурентів?” взагалі викликає майже подив – “як, шо доброго?”…

От, справді, чесно не розумію, на шо сподіваються, яку ціль переслідують всі решта гравців, крім обраних ОО (обєднаною опозицією) – якісь надумані ігрища в партійність, рейтинги, досвід політичної борні? Хто б то спробував розтолкувати так просто, по-людськи.

Сайт “Тернопільська Липа”, в черговий раз, запросив до спілки інтернет-видання, шоб разом спробувати самим дізнатися, шо то за гра така “Вибори” і допитатися про це, як в кандидатів, так і в знаючих людей – тих, шо давно і багато цікавляться політикою, “допомагають-заважають” кандидатам, штабам, партіям під час перегонів. Виявилося, шо навіть набрати десять експертів на весь, більш як 200-тисячний, обласний центр не так-то просто. Але, зрештою, перепитавши, передумавши ними виявилися Святослав Липовецький, Ігор Качмарський, Михайло Окаринський, Володимир Ханас, Тарас Гребеняк, Василь Турецький.

Хто спромігся віднайти час і бажання дати відповіді – читайте на сайтах “Тернопільська Липа” і “20 хвилин”. Решта колєг, які зголосилися до співпраці досі чогось вичікують… І то ше одна дуже прикра подібність цих двох передвиборчих змагань, а саме – майже повна готовність перетворити свої видання,  теле- і радіо-етери в замовну, проплачену агітацію.

Та є одна суттєва різниця в цих подіях вересня-жовтня. Крім того, шо обираємо  не місцевих депутатів і мера, а делегуємо до Києва своїх обранців, – є відчуття, шо це останні відносно вільні вибори в Україні. Потреба повної ревізії: шо будуємо, куди рухаємося, за які кошти існуємо і будемо далі жити, хто і як має керувати, радитися, звірятися – назріла! Шкода, але важко собі уявити, шо нинішні обранці це зроблять, або хоч розкажуть, як це робити, бо більшість кандидатів та експертів навіть не скористалися безкоштовною (!) пропозицією дати відповіді на декілька набагато простіших запитань…

Та є надія, шо нині, 12 вересня, все тільки починається, і до 27 жовтня буде ше багато подій, зустрічей, обговорень… Хочеться, дуже хочеться, шоб вони були такими ж сонячними і світлими, як нинішний день, такими ж стійкими до всяких негараздів і потрясінь, як Тернопільська Липа на вулиці Листопадовій.

Віктор Долішний, Тернопільська Липа

(У тексті збережена стилістика автора.)



Коментарі закриті.