Григорій Рибак: «Я будую школу своєї мрії»

Одразу від зупинки на Максима Кривоноса звертаю праворуч, прямуючи до просторої тернопільської школи з номером «дев’ять». Охайний двір: під ганком притулилася маленька українська хатинка, поруч – криниця-журавель, стежина веде до ставочку. З вікон лунає музика, – школярі готують виступ для урочистої лінійки. Цьогоріч тернопільська школа № 9 прийме у свою дружню родину 101-го першокласника й зустріне перше вересня вже в новому статусі: як Тернопільський навчально-виховний комплекс «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів – економічний ліцей №9» Тернопільської міської ради Тернопільської області. Про традиції Свята знань та зміни у навчальному закладі ми запитували у директора школи Григорія Рибака.

–          Григорію Володимировичу, для педагога із таким солідним професійним стажем, як у Вас, Перше Вересня ще не перетворилося зі свята на трудовий обов’язок?

–          Перше вересня – завжди свято як для мене, так і для всієї моєї сім’ї. В родині дружина, і син, і невістка – освітяни, та День знань ніколи не ставав для нас повинністю. А якщо сприймати це як обов’язок, якщо немає бажання, святковості, то, значить, треба йти на пенсію!

–          Вам ще далеко не час збиратися на пенсію, переконана, планів іще багато!

–          І це дійсно так. Маю ще багато ентузіазму, аби зробити навчальний заклад, який очолюю, відповідним європейським зразкам. Хочу докласти сил, знань, енергії, щоб школа №9, яка зараз проходить реорганізацію, стала закладом нового типу, де діти здобувають глибокі знання. Я будую школу своєї мрії.

–          Як звучить для Вас перший шкільний дзвінок?

–          Мушу сказати, що перший дзвінок для школяра із сільської місцевості, ким я був, і вже більше тридцяти років у ролі вчителя, – тривожний і довгоочікуваний. Але кожен – неповторний, самобутній, особливий. Пригадую, коли 2001 року прийшов на роботу в 9-ту школу. Це було саме на День Валентина, і завуч принесла мені сценарій свята останнього дзвоника. А ті сторінки були… пожовклими від часу! Я перекреслив усі аркуші й сказав, що тепер буде по-новому. Відтоді намагаємося дивувати учнів та вчительський колектив чимось своєрідним і неочікуваним.

–          Поділитеся секретом, що чекає школярів на святковій лінійці вже завтра?

–           Оскільки наша школа змінює свій статус, то готуємо сценку, яка обігруватиме всі ці зміни. Будуть казкові персонажі, принцеси, принци…

–          Зізнайтеся, Вам випала роль принца чи короля?

–           У нас всі головні ролі належать дітям. Хоча на останній День матері в нашій школі заспівав і директор. Це був, за словами Михайла Поплавського, «шок для всіх» J

–          Щодо реорганізаційних змін у школі №9, кому належала ідея створення економічного ліцею?

–          У мене така ідея існувала давно. Як виявилося, цю думку поділяв і міський голова Тернополя Сергій Надал. Отож торік у липні розпочалася поступова робота із втілення її в життя. Ми співпрацюємо як із педагогічним, так і з економічним університетами. І за підтримки ректора ТНЕУ Сергія Юрія став можливим спільний проект зі створення економічного коледжу. Оскільки школа має достатню матеріальну базу, ресурси, кадри, та й територіально ми розташовуємося зовсім поруч, – все це сприяє подальшій співпраці, будуванню ланцюжка «школа – ліцей – коледж – університет». Підписано відповідні рішення, акти, і вже 1 вересня 2012 року вчителі, весь персонал і школярі стануть повноцінними ліцеїстами.

–          Які перспективи очікують школу в подальшому?

–          Зараз у нас діятиме лише один, десятий, ліцейний клас. Влітку було складно в організаційному плані зібрати дітей і батьків. Але за певний час ми хочемо запровадити чотириступеневу систему навчання. Початкові (1-4) класи я називаю «школою економічного виховання». З дітьми класні керівники проводитимуть тематичні виховні години щотижня. 5-7-мі класи вивчатимуть спецкурси, 8-9-ті класи (допрофільні) вже будуть ліцейними, а 10-11-ті класи – профільними економічними класами, де на вивчення економіки виділятиметься близько 37 годин на тиждень, проводитимуться спецкурси та факультативи, старшокласники готуватимуть наукові роботи.

–          Профільні економічні класи існують у кількох загальноосвітніх навчальних закладах міста. У чому особливість вашого ліцею?

–          Згідно нашого бачення, випускники отримуватимуть ступінь молодшого спеціаліста, матимуть додаткові бали для вступу до економічного університету. Загалом, планів багато. Зокрема, мріємо, щоб школі присвоїли ім’я жінки-легенди, письменниці, педагога, громадської діячки, нашої землячки  Іванки Блажкевич. Наразі у нас діє музей, присвяченій цій, на жаль, маловідомій, але визначній постаті.

Григорій Володимирович проводить мене до музею Іванки Блажкевич, що діє у школі. Красиві сучасні стенди та вдало підібрані інформаційні матеріали оповідають про життя й діяльність «вчительки нашої державності». Далі директор з гордістю прочиняє двері класів, куди у День Знань приведуть за руку переляканих «першачків» їхні вчителі. Новесенькі яскраві букварі, акуратно розкладені на партах, чекають допитливих малят. В коридорах ледь відчутний запах свіжої фарби… Дякую Григорію Володимировичу за розмову: директор поспішає у справах, адже напередодні першого вересня у нього кожна хвилина на вагу золота. Сьогодні – останній день літа, а вже завтра про початок осені та нового навчального року сповістить веселий, голосистий, незабутній шкільний дзвінок.

Розмовляла Марія Богданович

Тернопільська Липа

Коментарі закриті.