Якою б не була зима за вікном – морозяною, сніжною чи навіть трохи дощовою, дітвора з нетерпінням і довірою чекає 19 грудня. 
Адже саме на цей день припадає перше, по-справжньому солодко-цукеркове свято із мандариново-апельсиновим ароматом, коли діти сподіваються, що Cвятий Миколай їх не обділить своєю увагою. Тому вже із самісінького ранку поспішають заглянути під подушку, – чи лежать там омріяні подарунки. Можливо, Святому не завжди вдається точно виконувати всі побажання, проте навіть маленький пакуночок з мандаринами чи солодощами видається найкращим та найсмачнішим. Тож, ейфорія свята панує цілий день: діти щиро хваляться «миколайчиками» перед ровесниками, дорослими, пригощають одне одного ласощами, а веселий сміх і радість не вщухають.
Не забуває Святий Миколай і про вихованців Тернопільського обласного дитячого будинку для дітей шкільного віку. Наразі там виховуються і перебувають на повному державному утриманні 17 дітей, а загалом заклад розрахований у середньому на 20. Потрапляють вони до дитячого будинку не від доброго життя, – в кожного за плечима власна історія: хтось не відчув справжньої батьківської любові та піклування з боку рідних, комусь доводилося голодувати, а той бомжувати. Звичайно, біологічних батьків замінити не може ніхто, однак працівники цього закладу намагаються створити для своїх вихованців усі умови, щоб вони відчували себе однією дружньою родиною. Хоча трапляються, звичайно, випадки, коли батьки дітей з часом змінюють спосіб життя, і, за рішенням суду, дитина повертається до рідних. Та й за останні п’ять років у дитячому будинку семеро дітей передано під опіку в прийомні сім’ї…
Про те, як відзначають свято Миколая у сиротинці, хто в цей день допомагає здійснити мрії вихованців розповів «Тернопільській липі» директор Тернопільського обласного дитячого будинку для дітей шкільного віку Євген Вітушинський.
– Як проходить свято Миколая у вашому закладі?
– Щорічно з нагоди свого улюбленого свята наші вихованці влаштовують невеличке дійство, зокрема, для спонсорських організацій, керівники яких традиційно на Миколая з подарунками відвідують дитячий будинок. Серед них – обласне управління міліції, обласна рада, «Укртелеком», фірми «Натурпродукт-Вега», «Тернопільбуд», страхова компанія «Оранта», пивоварня «Бровар» і ряд інших організацій. Заздалегідь ми складаємо список першочергових потреб закладу і найнеобхідніших речей для вихованців, – так би мовити, пишемо «листа Миколаю». Керуючись цим, організації та установи й роблять подарунки. А роль Миколая на урочистостях, які щороку проходять у нас в цей день, виконує колишній випускник дитячого будинку, якого до речі, саме так і звуть.
Треба сказати, що наші діти, окрім пакунків від «миколаївських посланців» – спонсорів, у ніч з 18 на 19 грудня знаходять подарунки і під подушками. В це свято вони прокидаються вже практично з п’ятої ранку, хоча традиційно у нас підйом – о сьомій.
Утім, про наших вихованців благодійники згадують не лише 19 грудня, а піклуються про них постійно, цікавлячись їхнім розвитком, переймаючись нашим життям. Наприклад, допомагають організовувати поїздки, екскурсії, відвідини закладів культури і мистецтва. Завдяки таким моментам діти мають можливість відчувати себе потрібними, непокинутими, адже розуміють, що про них пам’ятають державні й приватні організації та установи.
До речі, наші спонсори входять до складу піклувальної ради, яка діє при дитячому будинку. Очолює її керівник фірми «Натурпродукт-Вега» Валентин Сокольцов, а заступником є директор обласної дирекції НАСК «Оранта» Марія Тарас. Обов’язки піклувальної ради полягають у вирішенні спільними зусиллями проблем нашого закладу, задля його нормального функціонування. Скажімо, за рахунок коштів ради влаштовуємо для дітей мистецькі заходи, стимулюємо їх за хорошу поведінку та успіхи у навчанні, проводимо ремонти. Зрештою, її представники допомагають фінансово владнати те чи інше питання, коли відсутні бюджетні кошти. Наприклад, у листопаді минулого року у нас вийшов з ладу котел. Але вже через два-три дні піклувальна рада встановила нове обладнання, яке обійшлося близько у 25 тисяч гривень. А цього року виникла потреба зробити капітальний ремонт у душовій кімнаті, на кухні і всіх санвузлах. Для цього потрібно було придбано 200 кв.м плитки, а піклувальна рада взяла на себе обов’язок встановити її у цих приміщеннях. На ремонтні роботи було витрачено близько 30 тисяч гривень. Цього року ще плануємо оновити комп’ютери (поки у нас їх є сім), встановити проекційну техніку для проведення занять. Окрім того, завжди існує потреба в одязі та у взутті, особливо взимку, у кухонному обладнанні.
Повертаючись до свят, які проводяться у нашому дитячому будинку, то вихованці також готують святкові концерти й напередодні Нового року, Різдва, Великодня. Сценарії їм допомагають складати вихователі спільно із соціальним педагогом та психологом. І тоді, скажімо, на Різдво ми з колядками самі приходимо до наших спонсорів.
– Як сьогодні стоїть питання фінансування сиротинця?
– У цьому році, що уже добігає кінця, фінансування закладу, як і торік, вважаю задовільним. Скажімо, отримуємо кошти на придбання одягу та взуття для вихованців, але хотілося би більше. Дещо сутужно з фінансуванням капітальних і поточних ремонтів. На щастя, як уже зазначалося раніше, в міру можливостей нам допомагають представники піклувальної ради. Яким буде рівень фінансування у 2012 році, – невідомо. Кошторисний запит ми вже подали. Наступного року, зокрема, запланували зробити капітальний ремонт у харчовому блоці, на що заклали 100 тисяч гривень. Там потрібно замінити вікна, двері, перекрити дах, можливо, розширити площу їдальні. Оновлення потребує і пожежна сигналізація. Та й поточні ремонти у приміщеннях ми робимо щороку.
А от кошти на харчування та оздоровлення дітей, заробітну плату працівникам закладу, оплату комунальних послуг виділяються стабільно. Скажімо, влітку діти щороку оздоровлюються у двох-трьох таборах відпочинку в області та санаторіях на березі Чорного моря. Скажімо, торік на оздоровлення вихованців ми отримали 60 тисяч гривень, а цьогоріч – 80 тисяч: додатково держава виділила 20 тисяч, оскільки на території закладу діяв табір праці і відпочинку. Як влітку, так і взимку діти відпочивають у смт. Ворохта, що в Івано-Франківській області. Туди переважно відправляємо вихованців старшого віку, і діти протягом трьох-чотирьох днів запланованими маршрутами мандрують Ворохтою. Відпочинок такий влаштовує організація «Нове покоління», до якої входять колишні наші випускники 1980-х років, котрі тепер проживають у Канаді. До речі, коли вони приїжджають в Україну, то завжди знаходять час, аби відвідати дитячий будинок.
– А місцева влада часто відвідує ваш заклад чи тільки на свята?
– Мабуть, через постійну завантаженість представники місцевої влади стали рідше приходити до наших вихованців. Скажімо, теперішній міський голова Сергій Надал ще жодного разу не був у дитячому будинку. Може, цьогоріч він ще завітає до нас. А Роман Заставний за весь період свого перебування на посаді мера побував у нашому закладі лише двічі. Щодо обласної державної адміністрації, то, зрозуміло, що її керівник не має можливості відвідувати дитячий будинок. Натомість, це роблять його підлеглі. А от представник обласної ради і одночасно піклувальної ради Любомир Петлюк є частим гостем дитячого будинку. Сподіваюсь, що на цьогорічне свято Миколая керівники усіх ланок місцевої влади зустрінуться із нашими вихованцями.
Юля Квітка
