Що знають тернопільські студенти про людей, імена яких носять їхні вузи? (ВІДЕО)

Напередодні Дня студента в Інтернет-порталів «Тернопільська липа» і «NTer» виник задум влаштувати спільний проект. Утім, було вирішено відійти від звичних тем, приурочених цій події, на кшталт «традиції студентського святкування» чи «студентські будні», і вдатися до дещо іншого формату: провести бліц-інтерв’ю серед студентів із основним запитанням: «Що знаєте про науковця, на честь якого названо ваш університет?». Йдеться про славетних земляків, чиї імена носять тернопільські вузи, – Володимира Гнатюка, Івана Горбачевського та Івана Пулюя. Для цього ми зверталися до вихованців педагогічного, медичного і технічного університетів, причому, із різних факультетів, курсів тощо. Не обійшлося, до речі, й без ексцесів.

Отож, спершу ми вирушили до Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Наше спілкування зі студентами у вигляді бліц-інтерв’ю проходило неподалік від погруддя відомого українського етнографа. У демонструванні обізнаності в біографії Володимира Гнатюка студенти проявили не надто багато активності. Можливо, вони злякалися камери? А от після останньої такої розмови до наших журналістів несподівано підійшло двоє чоловіків у камуфляжному одязі. Один із них представився начальником охорони університету і не вельми доброзичливим тоном повідомив, що будь-яка відеозйомка на території закладу, не маючи на те відповідного дозволу, заборонена. Керівництво вузу підтвердило, що попередня згода таки потрібна, а точніше, – офіційний запит від редакції, мовляв, задля того, щоб ознайомитися з метою відеосюжету. У такому випадку виникає декілька запитань: що протизаконного у проведенні опитування студентів стосовно історичних відомостей про їхній вуз? Як же тоді свобода слова?

Більш жвавими у спілкуванні були студенти медичного університету. Серед, так би мовити, респондентів, з якими нам вдалося поспілкуватися, хоча й не всі були докладно ознайомлені з досягненнями Івана Горбачевського, однак таки знали, що вчений працював у галузях хімії та біології. Знання про цього українського науковця продемонстрував навіть один із студентів-іноземців!

Представники ж технічного університету виявилися найбільш сором’язливими, оскільки, побачивши камеру, здебільшого пришвидшували ходу, посилаючись на брак часу. Відповіді тих, хто все ж таки погодився на бліц-інтерв’ю, були лаконічними і відвертими. Скажімо, одна із студенток технічного університету без вагань зізналася, що з постаттю Івана Пулюя їй доводилося стикатися в навчальному процесі, однак, за її словами, «студентська пам’ять, а тим паче дівоча, має здатність швидко забувати».

Хочемо зазначити, що, втілюючи проект, ми не ставили перед собою завдання в такий спосіб диференціювати студентів наших університетів на кращих чи гірших чи виділити з-поміж них більш чи менш ерудованих, оскільки кожен має власне покликання, свою життєву стежку тощо. Ми, насамперед, мали на меті дізнатися, наскільки сучасна молодь цікавиться історією становлення вузу, в якому вчиться, що їй відомо про видатну людину, на честь якої названо, принаймні, її «рідний» навчальний заклад. Адже у стінах Альма-Матер вони, здобувши гордий статус «студент», освоюють майбутню спеціальність, і саме там проходять їхні чи не найкращі роки…

Як сказала одна із студенток: «Навчатися у вузі і не знати про людину, на честь якої цей заклад названо, – неправильно. Нашими земляками потрібно пишатися!»

Отже, що вийшло з цього «студентського» проекту, пропонуємо переглянути відео.

Довідка

Іменем Івана Горбачевського видатного українського біохіміка, гігієніста та епідеміолога, громадсько-політичного і освітнього діяча – Тернопільський державний медичний університет було названо, згідно рiшення Кабiнету Мiнiстрiв України, в 1992 році. Іван Горбачевський народився 5 травня 1854 року на Тернопільщині, в селі Зарубинці нині Збаразького району. Вчений першим у світі синтезував сечову кислоту, встановив джерела і шляхи її утворення в організмі, а також одним із перших визначив, що амінокислоти є складовими білків. Був першим міністром народного здоров’я Австро-Угорщини, працював професором, а згодом – ректором Українського Вільного університету у Відні та Празі.

Іван Горбачевський написав більше півсотні наукових праць з хімії, біохімії, епідеміології, судової медицини, токсикології та інших галузей, на його рахунку більше сотні наукових напрацювань у галузі санітарії, багато з яких було впроваджено в Австро-Угорщині.

 

У1996 році ім’я ще одного нашого земляка видатного українського фізика і електротехніка, організатора науки, громадського діяча Івана Пулюя – було присвоєно Тернопільському приладобудівного інституту теперішньому Тернопільському національному технічному університету.

Народився Іван Пулюй у 1845 році у містечку Гримайлів, що тепер належить до Гусятинського району Тернопільської області. Іван Пулюй разом із Ніколом Теслею, провівши цілий ряд досліджень з газорозрядними трубками, практично підійшли до розгадки природи випромінювання, що породжується катодними променями. В 1881 році Пулюй сконструював трубку, яка випромінює Х-промені, так звану, «лампу Пулюя» – прообраз сучасних рентгенівських апаратів. Цей винахід було зроблено на 14 років раніше відкриття Вільгельма Рентгена! Окрім досягнень в науці, Пулюй активно підтримував появу українського університету у Львові, для цього публікував матеріали на підтримку рідної мови. А ще спільно із Пантелеймоном Кулішем та Іваном Нечуй-Левицьким вперше переклав українською мовою Новий та Старий Заповіти.

 

Тернопільський національний педагогічний університет було названо на честь українського етнографа, фольклориста, літературознавця, громадсько-культурного діяча Володимира Гнатюка в 1997 році. На той час вуз мав статус державного університету. Вчений є уродженцем села Велеснів теперішнього Монастириського району Тернопільської області. Ще навчаючись у Бучацькій гімназії почав збирати етнографічні та фольклорні матеріали. Володимир Гнатюк досліджував жанри і сюжети українського фольклору, духовну й матеріальну культуру західних українців, є автором численних статей та рецензій з актуальних питань розвитку літератури і журналістики. Загалом опубліковано близько тисячі його наукових праць. Володимиру Гнатюку належать біографічно-критичні нариси про І. Котляревського, Марка Вовчка, С. Руданського, Л. Глібова, С. Воробкевича, М. Старицького та інших. Зусиллями нашого земляка видано чимало творів українських письменників (І. Нечуя-Левицького, М. Коцюбинського, І. Франка, Лесі Українки, В. Стефаника та ін.), українських перекладів із світової літератури (Данте, В. Шекспіра, Дж. Байрона, Е. Золя, Г. Гейне, Мопасана, Л. Толстого, А. Чехова та ін. ), до багатьох із них він написав передмови.

Коментарі закриті.