Архіви за день серпня 26, 2011

КОД, але не Да Вінчі, або Основний ворог – байдужість

Нещодавно у Тернополі створили нове об’єднання із доволі оригінальною назвою – КОД. Розшифровується його назва дещо пафосно – Комітет опору диктатурі. Сюди увійшли як політичні партії, так і громадські організації. У складі цього комітету, зокрема є представники «За Україну», ВО «Свобода», «Фронту змін», «Батьківщини»,  «Громадянської позиції», КУНу, НРУ, «Нашої України», «Народної самооборони» та УНП.

Ігор Вардинець: «Українці дійдуть таки до того, що ми є єдиний козацький народ!»

Лікар-хірург, закоханий у свою справу. Головний лікар, закоханий у лікарню, якою керує. Тернополянин, закоханий у своє місто і здатний рішуче постояти за його честь. Козак, закоханий у козацьку історію України, її традиції і суть як козацької держави. Подорожувати може як верхи на коні широким степом, так і за штурвалом яхти у синьому морі під безмежним зоряним небом, оскільки шалено закоханий у життя…

Тернопільські видавництва – через терни до зірок

Можна однозначно стверджувати, що із настанням Незалежності до Тернополя прийшла й ера книгодрукування. Звичайно, були у нас раніше і обласна та районні друкарні, і видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», але можливість тримати у руках книги, де внизу першої сторінки під прізвищем автора й назвою видання написано «Тернопіль», з’явилася у нас саме на початку дев’яностих.

Тернопільські храми: ретроспектива з 1540-го і за останні 20 років

Так сталося, що за останні двадцять років однією з особливостей архітектурного обличчя Тернополя стали церкви. І це не дивно, адже за цей час у місті почало свою діяльність більше тридцяти храмів різних конфесій: греко-католицькі, римо-католицькі, православні, протестантські.

Без вільної журналістики справжня демократична держава неможлива

Однією з найбільших свобод та досягнень демократії є вільне, неупереджене, сміливе слово журналіста. Публікації репортерів скидали із тронів уряди, позбавляли крісла президентів.

Ромко Малко: «Моє місто вартує набагато більшого, ніж має»

Ромко Малко завжди вирізнявся з юрби – як зовнішністю, так і поглядами на життя. Нікого не здивувало, що рамки рідного Тернополя швидко стали затісними для нього, – столиця поманила можливостями для втілення бурхливої натури, і він без вагань повівся на ці провокації.