Любов Захарків: “Головне покликання жінки – бути мамою”

Сьогодні, коли значна частка емансипованих жінок мріє про кар’єрний ріст, популярність та особистий комфорт, 30-річна тернополянка Любов Захарків вважає, що головне покликання жінки на Землі – бути матір’ю. Й справді, це найбільше щастя для представниць прекрасної статі, адже не кожну Бог нагородив даром народжувати.

Її твердження грунтуються не просто на словах, а на власному досвіді материнства. Жінка вже близько чотирьох років самотужки виховує двох дітей – 10-річну Юлю та 12-річного Дениска, оскільки її чоловік пішов з життя через важку хворобу. Попри всі негаразди та щоденні турботи, під час розмови з уст пані Люби не зринуло жодного нарікання на життя. Навпаки – вона посміхається, дякує Богові за дітей і щиро ділиться їхніми невеликими досягненнями.

– Для мене материнство – це справжнє щастя, – каже тернополянка. – Діти – це наше майбутнє. Що може бути прекраснішим на світі, аніж знати, що вдома на тебе чекають рідні, які тебе люблять і яким ти потрібна. Батькам слід пам’ятати, що вихованці є їхнім дзеркальним відображенням, котрих ті наслідують. Тому своїми вчинками та поведінкою дітям потрібно подавати гарний приклад, аби у майбутньому чужі люди дякували за їхнє виховання.

У сім’ї Захарків добре знають, що таке чистота і порядок у квартирі. Поки пані Люба на роботі, а жінка працює помічником кухаря в одній із місцевих піцерій, Юля та Дениско встигають справитись зі шкільними домашніми завданнями, поприбирати в помешканні і приготувати вечерю. Часто піднімає настрій жінці, після важкого робочого дня, букет польових квітів вдома на столі. Такий скромний, проте вкрай приємний подарунок часто роблять діти найдорожчій на світі для них людині – матері.

– Якось донька вивісила на холодильник графік домашніх обов’язків для кожного, – посміхається тернополянка. – Юля, зокрема, любить робити салати, а Дениско – прибирати. Вони у мене вже дорослі й самостійні. Та найбільше дітям до вподоби, коли ми збираємося на кухні і спільно готуємо піцу. Це – фірмова страва нашої сім’ї. Сімейне дозвілля проводимо переважно на природі, а влітку – на міському пляжі, також їздимо до найближчого ставка чи озера на риболовлю.

Щоб компенсувати любов батька, пані Люба весь свій вільний час дарує дітям. Жінка мріє про щасливе майбутнє своїх дітей. Так, донечка Юля змалечку займається спортивною гімнастикою і хоче стати спортсменкою, а син Дениско мріє підкоряти футбольні вершини. Загалом любов до спорту дітям прищепив ще покійний батько Борис. Тож діти бажають виправдати його сподівання.

– Завжди наголошую Юлі та Дениску любити одне одного. У приклад ставлю свої відносини з рідним братом. Взамін від них вимагаю поваги та взаєморозуміння, а це – найголовніше у взаєминах між батьками і дітьми, – каже тернополянка. – Зараз я намагаюся не заглядати у минуле, а жити сьогоднішнім днем, бути сильною, бо знаю, що на мене покладена відповідальність за дітей.

Юля КВІТКА

Тернопільська липа

Коментарі закриті.