Восьме Березня – свято? Свято… Свято!

Олена Лайко, журналіст, поетеса, редактор журналів «Тобі» та «Моя дитина»

На календарі Восьме березня – Міжнародний Жіночий день. Останнім часом, правда, це свято викликає багато суперечок, скептичних зауважень і запитань на зразок «Для чого потрібно», «Кому це вигідно», «А чи варто взагалі». Варто! І взагалі! Давайте спробуємо порозмірковувати спокійно і логічно, для чого ж потрібно жіноче свято?

Відповідь на це запитання, здається, виникає однозначна і беззаперечна: щоб жінки мали змогу відчути себе королевами, отримати ту порцію уваги і захоплення, якої хочеться мати щодня!

Чим ще особливий цей суто жіночий день, так тим, що дає можливість мати своє свято жінкам, яким, приміром, якоюсь мірою… не пощастило в коханні. Образно кажучи, коли їхній коханий десь ще блукає стежками життя, не знаючи про свою половинку і ще досі не зустрівши її. Так от вони, ці жінки, недоотримавши вітань та подарунків на День Валентина, можуть вповні відчути себе потрібними, повноцінними особистостями, приймаючи на Восьме Березня вітання і презенти від колег, друзів, подруг, знайомих та батьків. Врешті-решт, їм також нічого не заважає зателефонувати з приводу свята до своїх колєжанок і запросити їх на такі собі «дівчачі» посиденьки. Логічно, правда, – і самотність не так гостро відчувається, і є можливість побажати одна одній щастя, добра та кохання.

Дуже потрібне жіноче свято також жінкам, у яких немає дітей, адже на Свято Матері вони відчувають себе, скажемо так, не дуже комфортно. А от Восьмого Березня можуть, дещо відволікшись від таких проблем, просто порадіти весні, почути купу компліментів і щирих теплих слів привітань. Багато хто з чоловіків іронічно називає Восьме Березня днем народження Клари Цеткін. І зовсім не тоді був день її народження! Та й чого такого поганого вона хотіла, – щоб жінки мали рівні права з чоловіками. Порівнюючи з гаслами сучасних феміністок, які борються за гендерну рівність, її ідеї зараз виглядають вельми стриманими. Та й чи справді рівні права мають, порівняно з чоловіками, жінки, з огляду хоча б на кількість дам у політиці, бізнесі тощо… Це добре, що у нас в Україні жінки завжди могли дати собі раду (пам’ятаєте анекдот про «руки в боки і тюбетейку»). А от в Японії донедавна жінка мала право іти тільки на відстані два кроки позаду чоловіка і ніколи поряд. Ті ж самі японки повинні були, заходячи до кімнати, навколішках підповзати до чоловіка, щоб допомогти йому перевзутися…

Але не будемо зараз говорити про політику чи чиїсь домінуючі права. І якщо когось ображає «совковість» або банальність саме дня Восьмого Березня, це нормально, адже кожен має право на власну думку. Може, тоді варто придумати своє, окреме, без коренів радянського минулого, нове жіноче свято, коли можна було б вітати жінку тільки за те, що вона ЖІНКА, незалежно від її віку, соціального статусу, положення в суспільстві чи громадських обов’язків. А наразі Восьме Березня вже багато років поспіль для жінки асоціюється лише з приємними речами: подарунками, квітами, компліментами, коханням і заповітними жіночими бажаннями, які досить часто втілюються саме цей день в результаті посиленої чоловічої уваги до її персони. А осяяна світлими і чистими почуттями, натхненна і щаслива, жінка в сто разів більше повертає світові того кохання, щастя, радості, позитивних емоцій, зігріваючи своїм теплом усіх, хто поруч.

Тернопільська липа

Коментарі закриті.