Поки у Верховній Раді набирається сили скандальний законопроект «Про мови», покликаний зробити російську фактично другою (а в низці регіонів і першою) державною мовою, партія влади намагається узаконити наступ на українську обхідними шляхами. Першою ластівкою став уже ухвалений у першому читанні законопроект регіоналки Олени Бондаренко, який скасовує 50-відсоткову квоту на трансляцію в радіомережах творів українських авторів чи виконавців.

Формальною підставою для представниці партії, відомої своїми надзвичайно «проєвропейськими» поглядами, стала Європейська конвенція про транскордонне мовлення, за якою в ефірі тих самих FM-станцій левова частка музики має бути європейського походження. Щоправда, наразі це правило діє в країнах ЄС, до яких Україна, на жаль, не належить.

Тому головне публічне пояснення, яке наводить на користь своїх новацій пані Бондаренко, звучить просто, як три блатних акорди: «Чому політики мають замовляти музику для радіослухача?.. Це питання вибору. Зараз, на жаль, радіослухач свободи вибору не має», – заявила депутат Бондаренко в ефірі телеканалу «Інтер» через три дні після попереднього схвалення законопроекту Верховною Радою. Цю її заяву терміново (і з деякими граматичними помилками) вивісив офіційний сайт Партії регіонів, який, між іншим, зараз не має україномовної версії.

Квотування імпортної продукції задля підтримки свого виробника або введення загороджувального мита на таку продукцію – нормальне явище у світовій економіці. А хіба та сама Росія не здійснює таке ж непряме, а часом і пряме субсидування своєї культурної продукції, як Україна – свого металопрокату? Проте антидемпінгові дії в металургійній індустрії вважаються нормою, а ось в індустрії масових розваг державі, на думку регіоналів, робити нічого. Адже це «позбавляє вибору».

Насправді ж усе достоту навпаки: вибору позбавляють саме тих, хто прагнув би від ефіру чогось іншого, ніж традиційних Пугачової та дівчачо-хлопчачих гуртів-одноденок. Що слухати – чи дивитися – завдяки Олені Бондаренко і Ко визначатимуть мовники, зацікавлені згодовувати аудиторії «дешеву й сердиту» продукцію. Саме тому, а не через квоти, як про це у тій самій програмі на «Інтері» сказала Бондаренко, в Україні просто мізерна, порівняно з Європою чи навіть Росією, кількість альтернативних FM-станцій.

Саме тому майже не розвиваються ні вітчизняна музична індустрія, ні вітчизняний музичний ринок. І з таким «ринковим» підходом влади не розвиватиметься.

Для українських же слухачів загалом «вибір» у разі остаточного ухвалення законопроекту Олени Бондаренко буде нічим не кращим за «вибір» на партійному сайті, який не має української версії, зате на ньому можна вибрати будь-яку заяву будь-кого з кількох десятків функціонерів з одними й тими самими поглядами – і насолоджуватися.

Про це пише газета «Тиждень»

Цікаво, яке ставлення тернополян до вказаного законопроекту, які мають безпосередній стосунок до українського мовлення?

Прийнятий законопроект не позначиться на трансляції вітчизняної продукції на «УХ-радіо», запевнив директор тернопільської радіостанції Юрій Фартушняк. В радіоефірах тернополяни надалі насолоджуватимуться українськими піснями.

 

– Згідно з ліцензією мовлення в нас наповнене на 100% виключно українською музикою та українською мовою. Тому ця норма не зачіпає «УХ-радіо». Проте як українець і, зокрема як тернополянин, негативно ставлюся до прийнятого законопроекту. В нашій державі має бути мінімум 90% українського мовлення і контенту національного виробника,- каже пан Фартушняк. – Нині українське мовлення не домінує в телерадіоефірах. Тому нікого вже й не здивуєш низькими рейтингами виконавців, які співають українською мовою, у порівнянні з тими, хто співає російською. А норми 50% квот на українську музику ніхто не дотримується й зараз. На більшості радіостанцій вітчизняний продукт звучить лише в нічний та вечірній час.

Коли говорити глобальніше, продовжує директор радіостанції, то Національна телекомпанія України зменшила частку загального обсягу мовлення українською мовою від 95% до не менше, ніж 75%. Якщо раніше допускалось 25% виконання пісень іноземною мовою, то тепер – 50%.

– Але тут є певний дисонанс. Якщо український співак текст озвучує російською мовою, то він теж вважається національним продуктом. Адже виконавець народився в Україні. Тобто складна і сама ідеологія, – пояснює Юрій Фартушняк. – Відтак, спостерігається тенденція русифікації національних телерадіоканалів. Втім, скасування 50% квот української музики не буде обов’язковою нормою для українських телерадіоканалів. Думаю, що в Західній Україні це не призведе до зменшення відсотка вітчизняної продукції в радіоефірах.

Юля КВІТКА

 

Від admin