Андрій Шкварко: “Мама каже на мене «анцихрист», а сусідка – «диявол»

Андрій Шкварковідомий тернопільський фотограф, власник фотостудії «Автограф»

Завершився 2010 рік… Яким він був для вас?

2010-тий злетів дуже швидко. Ось гортаю сторінки минулого року, пригадую, що там робилося, дай Боже пам’яті! Проблема року, що минув, – не вистачає грошей, немає що їсти. В принципі, з тим усім боротися можна, але так склалося, що на 2010 рік нашарувалися ще й мої особисті проблеми, і в результаті він для мене став негативним. Особисті проблеми не дали по-людськи ні працювати, ні розвиватися. Хоча були й моменти задоволення, але також і проблеми, – які у всіх, такі й у мене.

За які події, на вашу думку, 2010 рік увійде в історію?

На жаль, Тернопіль, поки що, не виліз з розряду «села», тому немає таких великих подій, щоби можна було сказати, що відбулося щось «ого-го» чи «я тє дам»! Мабуть, увійдуть в історію політичні пертурбації, та чим воно все завершиться, того ніхто не знає. Якщо «Яник» під москалів не полізе, то, думаю, якось зможемо жити, а якщо полізе до «Рóсії» – тоді буде гірше. Сподіваюся, відразу не стане Україну москалям «скидати». Проте, дивлюся, зараз не дуже «скидає», мабуть, захотів сам керувати. Якщо це так, то, можливо, буде краще. Але це лише моя думка. Можливо, я помиляюся. Україна в суспільному та політичному планах зробила величезний крок назад, повертаємося до «совдепів». Не знаю, чи це подія, чи біда.

В світі… А що цього року було цікавого в світі? Не добре, що таке напруження зі Сходом, з терористами, тому, гадаю, скоро якась війна та й вилізе. І як би там не було, – криза продовжується.

Чим особисто для вас він запам’ятається?

В одного з друзів народився син. Хтось чимось задоволений, хтось чогось досяг у бізнесі…

Тішить те, що в Тернополі з’являється багато молодих хлопаків, які цікавляться фотографією: купують фотоапаратуру, щось пробують знімати. Ось такий розвиток є, що мені дуже до вподоби. З одного боку – це звичайно, конкуренція, але з іншого – без конкуренції немає прогресу. Біда в тому, що коли щось роблять і є результати, то неможливо отримати фінансових вливань, якихось бонусів. Біда, що в Тернополі фотографія в творчому значенні наразі нікому не потрібна, люди до цього ще не доросли. Ми, фотографи, виживаємо з того, що зазняв «весіллє» (бо мама з татом дали дітям гроші і сказали, що мусять сфотографуватися). При всій повазі, що в людей зараз цифрові фотоапарати і вони самі себе «фоткають», тобто, ведуть фоторепортаж свого життя (це дуже хороша тенденція), проте будь-яка сім’я хоча б раз на 3-5 років повинна звернутися до професійного фотографа, щоб побачити, наскільки гарними вони є у житті. Якщо людина собі на фотографії не подобається, – це вина лише фотографа.

Яка подія, зустріч, книга, фільм тощо стали для вас відкриттям 2010 року?

Старався більш-менш дивитися кінопрем’єри. Переглянув «Аватар». Фільм намалювали надзвичайно гарно, а сюжет – так собі, гра акторів – взагалі посередня. Ось досі не можу зрозуміти, чому провалився в прокаті фільм «Утомлённые солнцем-2». Я на той фільм ходив двічі. Першого разу нас в кінозалі сиділо п’ятеро людей, а наступного, коли ходив з кумою, – то десь троє. Звичайно, Міхалков трохи там «позагинав» в сторону «совєтскої» імперії, проте актори зіграли гарно. Деякі мої знайомі не пішли з тих міркувань, що, мовляв, «не дам дурному москалюкові заробити гроші».

А книжки я читав ще в школі. Тоді читав багато, бо не було звідки черпати нову інформацію. Коли запустили «Автограф», то книги ще «проскакували», а вже коли міцно зайнявся бізнесом, розвитком фотографії, то читаю лише зрідка літературу по бізнесу або перечитую улюблене.

Зустріч… Кожна зустріч з людиною для мене – подія.

Найбільша удача чи помилка цього року.

Я знаю, що робити далі, і це моя удача.

Який найголовніший життєвий досвід вдалося здобути цього року, зробити певні висновки тощо?

Смерть батька якимось чином допомогла мені подивитися на життя по-іншому. Відчуваю, що він мені допомагає з іншого світу, відчуваю його «руку», навіть звідти (показує вгору) підштовхує мене. Доля батькової праці для фотостудії «Автограф» дуже велика.

Як провели цьогорічні новорічно-різдвяні свята?

Новий рік близькою компанією зустрічали у «Хмільному щасті». Там зібралося десь чоловік триста, а ми були найстаріші пеньки! До Різдвяних свят ставлюся  з такої точки зору, що «ксьондзи» забагато перебирають на себе влади. Також ще не можу зрозуміти, навіщо на Різдво три дні вихідних? Один день відсвяткували, та й треба братися до роботи. Щоб українцям зараз було добре, нам треба багато працювати, і тоді життя потихеньку налагоджуватиметься. Якогось негативного ставлення до релігійних свят у мене немає, хоча моя мама каже на мене «анцихрист», а сусідка – «диявол». По-перше, мене не виховували в релігійних традиціях. По-друге, в кожної людини є свій розум. Наприклад, якщо людина вірить в ікони, які сама створила, в Бога, – це все гарно, нічого проти цього не маю, вір собі, скільки влізе, молися, скільки хочеш, дотримуйся правил Біблії, але для чого йти до церкви, ставати на коліна, цілувати руки і давати гроші? Ось цього я зрозуміти не можу. Я не виступаю противником церкви чи віри. Віра, яка б вона не була – чи християнство, чи мусульманство, чи буддизм, чи взагалі просто «пофігізм» – кожна людина вибирає в житті своє, але от для чого йти кланятися «ксьондзам», я зрозуміти не можу, вони ж такі самі люди, як ми!

Я люблю святкувати те, що подобається моїм близьким, їхні досягнення: хтось щось зробив, хтось щось відкрив, хтось щось запустив. Оце свято!

Що чекаєте від 2011-го?

Нічого не чекаю. Як уже казав, прийшло розуміння, що потрібно робити далі. Ось саме це хочу і буду робити. Можу наплести півкороба всіляких нісенітниць, що я чекаю щастя, здоров’я, тра-ля-ля… Але для чого брехати?

Що порадите тернополянам у році, що прийшов?

Працюйте і робіть ту роботу, яку хочете робити, отримуйте від неї задоволення. Тоді станемо на ноги, будуть гроші, зможемо скинути комуняків. Працюйте плідно та «в кайф», тоді все буде добре!

 

Ольга ХУДА



Коментарі закриті.